Особливості оплати праці осіб, направлених у зону ООС

Із 30.04.18 р. замість Антитерористичної операції (далі – АТО) розпочато Операцію об’єднаних сил (далі – ООС). Тож працівники установ, підприємств та організацій, у тому числі військових частин, підрозділів силових структур (далі – установи) відтепер направляються в райони проведення ООС. Метою цього направлення є безпосередня участь або забезпечення проведення операцій у складі військових формувань в ООС, а також виконання окремих доручень керівника установи. Робота в зоні ООС, на відміну від роботи у звичайних умовах, вимагає від працівника високого професіоналізму та пов’язана з напруженістю і підвищеним емоційним навантаженням. Ці чинники знайшли своє відображення у відповідних нормативних документах щодо оплати праці. Тож розглянемо, на що може розраховувати працівник (невійськовозобов’язаний), направлений керівником установи в зону ООС.

Особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення АТО, а також працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, урегульовано постановою КМУ від 05.09.18 р. № 708 (далі – Постанова № 708). З набуттям чинності цього урядового документа (з 07.09.18 р.) утратила чинність постанова КМУ від 22.07.15 р. № 522 «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції» (далі – Постанова № 522).

Положення цих урядових рішень щодо оплати праці працівників зазначених категорій наведемо в табл. 1:

Таблиця 1

Показник

Постанова № 522