Працівники будь-якої галузі протягом усього періоду трудової діяльності повинні вдосконалювати свої професійні навички. Розглянемо, як це відбувається на практиці та що треба знати економістам та кадровикам, щоб коректно застосовувати нормативно-правові акти в цій царині.
Насамперед скажемо, що засади функціонування системи профнавчання визначено Законом від 12.01.12 р. № 4312-VІ «Про професійний розвиток працівників» (далі – Закон № 4312). За ст. 1 цього Закону професійним навчанням працівників є процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, освоювати нові види профдіяльності, що включає первинну профпідготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.
Тому, як передбачено ст. 122 КЗпП, якщо працівники направляються для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, за ними має зберігатися місце роботи (посада) та провадитися передбачені законодавством виплати. Ця норма трудового законодавства гарантована державою.
Що саме гарантується в такому разі, визначено постановою КМУ від 28.06.97 р. № 695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» (далі – Постанова № 695), а саме:
Також працівників, направлених в іншу місцевість для навчання, забезпечують гуртожитком готельного типу, а за його відсутності відшкодовують витрати з найму житлового приміщення згідно з порядком такого відшкодування, передбаченого для службових відряджень.