Нещасний випадок на виробництві: розслідування за новим порядком

З 1 липня 2019 року набуває чинності новий Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 17.04.19 р. № 337 (далі – Порядок № 337). Розглянемо механізми розслідування та обліку нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві відповідно до нових вимог чинного законодавства, а також, як урегульовано питання розслідування професійних захворювань та отруєнь на виробництві.

Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Дія Закону від 14.10.92 р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (далі – Закон № 2694) та Порядку № 337 (набуває чинності з 01.07.19 р., до 30.06.19 р. діє Порядок, затверджений постановою КМУ від 30.11.11 р. № 1232) поширюється на всіх юридичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Роботодавець несе повну відповідальність за створення належних безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників та повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Державою встановлено єдині вимоги з охорони праці для всіх підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності.

Розглянемо нові вимоги та процедуру, яку слід проводити в разі нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях. Проте спочатку з’ясуємо, що таке нещасний випадок та професійне захворювання.

Нещасний випадок (далі – НВ) – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, унаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю та які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу найбільш легшу роботу не менш як на один робочий день, або зникнення працівника, або настала смерть (п. 5 ст. 1 розд. I. Закону від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105), п. 3 розд. І Порядку № 337).