Хто вважається обслуговуючим персоналом у держслужбі?

Законом від 10.12.15 р. № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 889) регулюються не лише відносини, пов‘язані із проходженням держслужби, а й робота інших осіб, зарахованих до штату держоргану. Серед таких осіб – працівники, на яких покладено функції з обслуговування. Ця категорія працюючих безпосередньо не виконує надані повноваження із виконання завдань та функцій певного держоргану (ст. 3 Закону № 889). На них не поширюється дія цього Закону, тобто вони не є держслужбовцями.

Правила, за якими визначаються переліки «обслуговуючих» посад у держорганах, затверджено Постановою № 271, що коментується. Перелік таких посад визначається керівником держслужби у відповідному держоргані згідно із затвердженими Постановою № 271 критеріями.

У Постанові № 271 чітко зазначено, що такими критеріями є зміст і характер виконуваної роботи, зокрема із забезпечення належних умов функціонування держоргану.

Звертаємо увагу: згідно з п. 4 ст. 3 Закону № 889 держоргани зобов‘язані погодити зазначені переліки посад із Нацдержслужбою чи з її відповідними територіальними підрозділами. Тому найперше, що необхідно зробити керівникові держслужби в умовах дії Закону № 889, це визначитись, які саме структурні підрозділи та працівники виконуватимуть функції держави, а на яких покладатимуться «обслуговуючі» функції. Такій роботі передує підготовка проекту розпорядчого документа цього органу щодо структури та співвідношення посад держслужбовців та «обслуговуючих» працівників, який і буде підґрунтям для визначення переліку.

Претендентами на віднесення до «обслуговуючих» посад є підрозділи держоргану (або окремі працівники), які виконують: роботи з ремонту та обслуговування будинків; документальне забезпечення та діловодство; комп‘ютерне забезпечення та набір тексту; виконання функцій секретаря, стенографіста; ведення архіву, бібліотечне обслуговування; матеріально-технічне та господарське забезпечення.

Також Постановою № 271 передбачено, нормами яких документів слід керуватись при визначенні переліку. Серед них: методичні рекомендації; кваліфікаційні характеристики; посадові інструкції; а також нормативні документи щодо визначення вимог до змісту і характеру виконуваної за посадою роботи, вимоги до напряму підготовки (отримання професії, спеціальності) та інші, розроблені та затверджені держорганами, на яких це покладено (зокрема, Нацдержслужбою, Мінсоцполітики). Наприклад, якщо до складу апарату міськдержадміністрації входить сектор документального забезпечення керівника, то є всі підстави віднести посади працівників сектора (включаючи завідувача сектора) до посад працівників із обслуговуючими функціями, а не до держслужбовців, якими вони були до 01.05.16 р. Тоді радимо переглянути посадові інструкції таких працівників і виключити з них положення про виконання такими працівниками керівної та організаційної роботи, підготовки проектів локальних розпорядчих документів держоргану та інших завдань, що покладаються на держслужбовців. Водночас слід доповнити відповідними положеннями посадові інструкції держслужбовців, на яких покладатиметься виконання згаданих функцій.

Нагадаємо: посадові інструкції затверджуються в держорганах відповідно до Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Нацдержслужби від 13.09.11 р. № 11.

Звертаємо увагу: згідно з Постановою № 271 керівники та заступники керівників самостійних структурних підрозділів держорганів не відносяться до посад працівників, які виконують функції з обслуговування.