Відрядження: трудові та кадрові нюанси

Допоможемо розібратися в тонкощах виплати заробітку працівникам, які направляються у відрядження, зокрема держслужбовцям. У публікації також розглянуто особливості вирішення спірних питань щодо відрядження в деяких практичних ситуаціях.

У ст. 121 КЗпП установлено державну гарантію, згідно з якою працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій під час відрядження. Передбачено здійснення оплати праці направлених у відрядження працівників відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати має бути не меншим їх середнього заробітку. Протягом усього часу відрядження за працівниками зберігається місце роботи (посада).

За ст. 12 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень установлюються КЗпП. Це означає, що працівникам закладів освіти, науковцям, медикам, працівникам культури, соціальної сфери тощо за кожен день перебування у службовому відрядженні виплачується їх середній заробіток згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Якщо йдеться про держслужбовців, то до них застосовуються інші законодавчі норми, а саме Закон від 10.12.15 р. № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 889). Згідно зі ст. 5 цього Закону відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням держслужби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія законодавства про працю поширюється на держслужбовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Питання відряджень урегульовано згаданим Законом, тому застосовувати до них положення КЗпП та Закону № 108 не можна.

За ст. 42 Закону № 889 держслужбовцю відшкодовуються витрати та надаються інші компенсації у зв’язку з направленням у відрядження згідно з визначеним Кабміном порядком. За весь період відрядження за цими особами зберігається їх посада та заробітна плата.