Колективні трудові спори: особливості реєстрації, формування та ведення справ

Трудові правовідносини – це та сфера людських відносин, пов’язаних із виконанням певних трудових функцій, де нерідко виникають різного роду конфлікти та непорозуміння, залагодити які «мирним» шляхом не завжди вдається. Для неупередженого та правового врегулювання трудових спорів (конфліктів) законодавством передбачено певну процедуру, з особливостями якої пропонуємо ознайомитися.

Проблеми, пов’язані з дотриманням роботодавцями трудових прав працівників, нерідко призводять до тривалих конфліктів із працівниками та органами (організаціями), що представляють їхні інтереси. Як відомо, інтереси роботодавців і найманих працівників не завжди збігаються, а тому на будь-якій стадії трудових правовідносин можливі ситуації, коли необхідно знайти рішення, яке б влаштовувало обидві сторони. Зазвичай причиною виникнення як індивідуальних, так і колективних трудових спорів є порушення сторонами норм трудового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП працівники мають право на вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) (далі – КТСК) у встановленому законом порядку. Основним законодавчим актом, який визначає правові й організаційні засади функціонування системи заходів із розв’язання КТСК, є Закон від 03.03.98 р. № 137/98-ВР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (далі – Закон № 137), спрямований на досягнення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання КТСК, що виникли між ними.

Крім Закону № 137 діє ще низка нормативно-правових актів, виданих Національною службою посередництва та примирення (далі – НСПП). Нагадаємо, що НСПП утворено Указом Президента від 07.11.98 р. № 1258/98 з метою сприяння поліпшенню трудових відносин та запобігання виникненню КТСК, їх прогнозування та сприяння своєчасному розв’язанню, здійснення посередництва для розв’язання таких спорів (конфліктів). Представники НСПП можуть брати участь у розв’язанні КТСК.

КТСК – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо (ст. 2 Закону № 137):

• установлення нових або зміни наявних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
• укладення чи зміни колективного договору, угоди;
• виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;
• невиконання вимог законодавства про працю.