Попри зусилля уряду та Нацбанку щодо поступового зменшення частки готівкових розрахунків, вони все ще мають місце у відносинах між платниками та отримувачами коштів. Практика показує, що в готівковій масі завжди присутній певний відсоток фальшивих грошей. Як виявити підробку, якими нормативними актами для цього керуватися і хто має відшкодовувати збиток?
Незважаючи на суворе покарання, яким погрожує фальшивомонетникам Кримінальний кодекс (далі – КК) – від 3 до 12 років позбавлення волі, зловмисники продовжують підроблювати гроші та запускати їх в обіг. На сьогодні будь-яке підприємство (установа, організація) може зіткнутися з фальшивими купюрами чи монетами, а тому варто бути готовими до цього та діяти відповідно до встановлених правил поводження з ними.
Нині питання виявлення фальшивих грошей, порядок дій та відносин між фізичними та юридичними особами, а також банками регламентовано низкою нормативних актів, зокрема:
Правила № 134 визначають підроблені банкноти (монети) як імітацію справжніх банкнот (монет), що виготовлені будь-яким способом, зокрема і промисловим, усупереч установленому законодавством України порядку. До підроблених банкнот також належать: