Чи можна внести зміни до істотних умов договору після його підписання?

Ситуація із практики

В істотних умовах договору, укладеного з переможцем за результатами відкритих торгів, замовник передбачив післяплату в розділі про порядок розрахунків. За місяць після укладення договору переможець звернувся до замовника з пропозицією внести зміни до договору – передбачити можливість здійснювати авансову оплату. Якщо замовник не проти цього, як правильно змінити в договорі таку істотну умову, як порядок оплати?

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону від 25.12.15 р. № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі – Закон № 922) тендерна документація має містити проєкт договору про закупівлю з обов’язковим викладенням порядку змін його умов.

Водночас згідно із ч. 1 ст. 36 Закону № 922 договір про закупівлю укладають відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів (далі – ГК) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Утім, Закон № 922 не містить переліку істотних умов договору про закупівлю, які сторони договору мали б обов’язково погодити під час його укладення.

Як передбачено ч. 1 ст. 180 ГК, зміст господарського договору становлять умови, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджених сторонами, так і тих, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

При цьому договір уважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК).

Під час укладення господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК).

Довідково: умови про предмет у договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. А строком дії договору є час, упродовж якого діють господарські зобов’язання сторін, що виникли на його основі.

Згідно із ч. 5 ст. 180 ГК ціна в договорі визначається в порядку, установленому цим кодексом, іншими законами та актами Кабміну. Так, відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК ціна наводиться у договорі в гривнях, а в зовнішньоекономічних договорах (контрактах) ціни можуть визначатися в інвалюті за згодою сторін. При цьому суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни (ч. 3 ст. 189 ГК).

Як визначено в ч. 1 ст. 189 ГК, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

З огляду на зазначене робимо висновок: законодавство не відносить порядок розрахунків до тих істотних умов договору, які сторони мають обов’язково погодити в договорі, щоб він уважався укладеним.

Водночас ч. 4 ст. 36 Закону № 922 установлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зазначених у цій нормі.

Таким чином, якщо сторони договору не визначили, що порядок розрахунків – це істотна умова договору, то надалі вони можуть змінювати такий порядок.

Якщо ж замовник у розділі тендерної документації про істотні умови договору послався на проєкт договору, то можна стверджувати, що замовник запропонував учаснику погодити всі умови в проєкті договору як істотні. Тоді порядок розрахунків уважатиметься істотною умовою, і з огляду на виключний перелік випадків зміни істотних умов змінювати цей порядок не можна.

Згідно зі ст. 193 ГК суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що в певних умовах зазвичай ставляться.

Також не зайвим буде зазначити, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

При цьому в разі недосягнення сторонами згоди щодо зміни (розірвання) договору або неотримання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК).