Здобуття особливої та спеціалізованої освіти: що нового

Новий Закон від 05.09.17 р. № 2145-VІІІ «Про освіту» (далі – Закон № 2145), що набув чинності з 28.09.17 р., суттєво відрізняється від раніше діючого. У цій консультації розглянемо, що нового гарантує держава, зокрема, здобувачам мистецької, спортивної, військової, наукової освіти (ст. 19–21 Закону № 2145), а також особливим категоріям осіб.​

Особливі категорії здобувачів освіти

Право доступу до освіти мають усі громадяни країни. Воно не може залежати від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, наявності судимості, інших обставин та якостей особи. Чинне законодавство передбачає достатньо норм, що дозволяють реалізовувати таке право. Однак практика, на жаль, іноді буває сумною.

Тож розглянемо, що пропонує Закон № 2145 щодо процесу набуття освітніх знань особами з особливими потребами та як заклади освіти мають це організувати.

До таких категорій, за визначенням ст. 1 Закону № 2145, належать особи, які потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення їх права на освіту. Як бачимо, конкретного визначення та переліку цих, так би мовити, спеціальних категорій осіб, немає, як і немає критеріїв визначення потреби в такій підтримці. Тож можна по-різному трактувати, які саме особи належать до цих категорій.

Але ч. 8 ст. 19 Закону № 2145 установлено, що категорії осіб з особливими потребами слід визначати актами Кабміну, тож очікуємо ухвалення відповідного рішення.

Зазначимо, що старий Закон від 23.05.91 р. № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі – Закон № 1060), дія якого припинилась з набуттям чинності Закону № 2145, не обминав особливих категорій громадян. Однак законодавчого визначення належності до них не було й раніше.

Особам з особливими освітніми проблемами згідно зі ст. 3, 6, 7 Закону № 1060 гарантувалось:

• створення належних умов для здобуття освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб в умовах інклюзивного навчання;
• доступність усіх форм і типів освітніх послуг за місцем проживання;
• навчання за допомогою найбільш доступних для них мов, методів і способів спілкування (наприклад, жестовою мовою, шрифтом Брайля).

З урахуванням медичних показань і протипоказань до подальшої праці (за висновком МСЕК чи ЛКК) вони могли навчатись у профтехзакладах (ст. 40 Закону № 1060).

Створення для цих осіб інклюзивних та/або спеціалізованих класів здійснювалось на підставі письмового звернення самої особи чи її батьків (законних представників).

Органи місцевого самоврядування (далі – ОМС) за рахунок коштів місцевих бюджетів мали забезпечувати доступ осіб до державних і комунальних навчальних закладів через створення безперешкодного середовища (ст. 14 Закону № 1060). На практиці це виглядало, зокрема, як облаштування пандусів біля будівель закладів та пристосованих ліфтів, спеціальних підйомників на поверхи та сходові клітини; установлення зручних для цих осіб столів, стільців; виділення кольором перешкод (кінець сходинок, поріг) тощо.

У цій частині норми теперішнього Закону № 2145 (ч. 6, 7 ст. 20) передбачають приведення будівель, споруд і приміщень освітянських закладів у відповідність до вимог доступності, як це встановлено державними будівельними нормами та стандартами. Крім того, уже на етапі проектування, будівництва та реконструкції приміщень має дотримуватися принцип універсального дизайну та/або розумного пристосування.

Відтепер потреби зазначених осіб ураховуються повніше: державою забезпечується підготовка фахівців для роботи із цими особами; для надання освіти передбачається створення належного фінансового, матеріально-технічного забезпечення, розумного пристосування за індивідуальною програмою розвитку; форми та види освіти мають ураховувати їхні потреби та можливості.

Передбачається, що за потреби освітянські заклади утворюють інклюзивні та/або спеціалізовані групи і класи, однак за наявності звернення особи з особливими освітніми потребами чи її батьків їх утворення є обов’язковим.

Якщо в особи, яка звернулася до закладу освіти, є фізичні, психічні, сенсорні порушення та порушення інтелектуального розвитку, заклад забезпечуватиме її допоміжними засобами для навчання. Наприклад, використання іграшок, що розмовляють, електронних записників, синтезаторів мови, диктофонів або ж міміки, жестів, картинок, фото, інших техзасобів тощо.

Як передбачають норми ст. 20 Закону № 2145, МОН має визначити порядок надання психологічно-педагогічних послуг таким особам педпрацівниками закладів, реабілітаційними медичними установами чи фахівцями інклюзивно-ресурсного центру.

Особам мають також надаватися корекційно-розвиткові послуги (допомога) та психолого-педагогічний супровід.

Додамо: задля контролю за дотриманням прав дітей із особливими потребами, їх супроводу держоргани та ОМС створюють інклюзивно-ресурсні центри.

Спеціалізована освіта

Про спеціалізовану освіту йдеться у ст. 21 Закону № 2145. Такою визнано освіту мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування. Її здобуття може відбуватись через формальну, неформальну, інформальну освіту. Проголошено, що спецосвіта потребує раннього виявлення й розвитку індивідуальних здібностей.

Зупинимось на мистецькій освіті, для якої потребується здобуття спеціальних здібностей, естетичного досвіду (ч. 2 ст. 21 Закону № 2145).

Складовими цієї освіти є:

• початкова – тобто здобута одночасно з початковою та/або базовою середньою освітою, коли набуваються компетентності в обраному виді мистецтва на початковому рівні;
• профільна, коли основою є вже здобута початкова мистецька освіта. Передбачається, що профільна освіта набувається одночасно з повною загальною середньою, згодом продовжується за наступним рівнем освіти;
• фахова передвища, основою якої є початкова мистецька освіта, набута одночасно з повною загальною середньою, і полягає вона у набутій професійній компетентності за певною мистецькою спеціальністю;
• вища, коли набувається відповідний ступінь вищої освіти (молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва та доктора наук) за певною мистецькою спеціальністю.

Набувачам мистецької освіти в спеціалізованих закладах безоплатно надаються місця в гуртожитках (інтернатах), харчування, навчальне обладнання. Як саме забезпечуватимуться здобувачі освіти такими преференціями, сподіваємось, установить своїм рішенням Кабмін, хоча прямо про це новий Закон не проголосив.

У ст. 21 Закону № 2145 йдеться також про спортивну освіту, тобто засвоєння освітньої програми з відповідного виду спорту задля набуття професійних компетентностей у фізкультурі та спорті. Освітні програми мають бути розроблені всеукраїнськими федераціями з видів спорту та затверджуватись центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.

Здобувачі спортивної освіти мають безоплатно одержувати місця в гуртожитках, харчування, табельну парадну та спортивну форму, спортінвентар. Положення про спеціалізовані спортивні заклади доручено затвердити Кабмінові.

Що стосується військової освіти, то вона передбачає засвоєння програми з військової підготовки. Здобувається така освіта одночасно із середньою, професійною (професійно-тех­нічною), фаховою передвищою чи вищою освітою.

Програми для професійних військовиків мають розроблятися закладами спецосвіти військового (військово-спортивного) профілю, а затверджуватися, як передбачає законодавство, тими держорганами, до сфери управління яких належатимуть відповідні заклади.

Визначено таку структуру військової підготовки:

• допризовна;
• підготовка осіб за військово-технічними та військово-медичними спеціальностями;
• військово-професійна підготовка (це для рядових, старшин, сержантів, строкової військової служби та контрактників);
• підготовка осіб сержантського (старшинського) складу з одночасним здобуттям вищої освіти;
• підготовка осіб офіцерського складу, коли ними здобуваються відповідні ступені вищої освіти та рівні військової освіти (тактичний, оперативно-тактичний або оперативно-стратегічний).

Здобувачі освіти у військових (військово-спортивних) закладах безоплатно забезпечуються місцями в гуртожитках, харчуванням, спеціальним одягом.

Зауважимо: за наявності в закладах освіти військових структурних підрозділів положення про ці підрозділи мають бути ухвалені МОН спільно з Міноборони.

Перейдемо до освіти наукового спрямування, що базується на дослідно-орієнтованому навчанні з поглибленим вивченням профільних предметів. У подальшому набуті знання знадобляться для дослідно-експериментальної, конструкторської, винахідницької роботи.

Тут освіта передбачається за двома рівнями: базова освіта наукового спрямування, коли здобувачем набуваються початкові знання; профільна – орієнтована на продовження навчання на наступних рівнях освіти. Додамо, що після затвердження Кабміном положення про заклади спеціалізованої освіти наукового профілю дізнаємось, за яким саме порядком здобувачі цієї освіти безоплатно забезпечуватимуться гуртожитками, харчуванням, навчальним обладнанням та як їм виплачуватиметься стипендія.

Звертаємо увагу: акредитація освітніх програм спеціалізованої освіти, їх аудит має провадитись з обов’язковим залученням представників відповідної сфери. Щодо фінансування здобуття спеціалізованої освіти, то воно здійснюватиметься з державного бюджету (включаючи освітні субвенції місцевим бюджетам), місцевих бюджетів та інших, не заборонених джерел.

Щоб громадяни України могли реалізувати своє право на інклюзивну чи спеціалізовану освіту, а органи влади – його забезпечити, Кабміном мають бути затверджені:

• категорії осіб з особливими освітніми потребами;
• положення про спеціалізовані заклади (мистецького, спортивного, військового, наукового спрямування);
• порядок та умови матеріального та іншого забезпечення учнів та студентів освітніх закладів спецнапряму, включаючи виплату стипендії.