Новації у сфері фінансового моніторингу – 2020

З 28.04.20 р. набрав чинності Закон від 06.12.19 р. № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361) із внесеними до нього відповідно до норм Закону від 04.03.20 р. № 524-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» змінами. Закон № 361 уніс чимало новацій у порядок проведення банківських операцій, відносини суб’єктів первинного фінансового моніторингу між собою та з їх клієнтами у разі здійснення фінансових транзакцій, а також установив більш жорстку відповідальність за порушення у цій сфері.

Закон № 361 визначає фінансовий моніторинг як сукупність заходів, що вживаються суб’єктами фінмоніторингу у сфері запобігання та протидії. Згідно зі ст. 6 цього Закону система фінмоніторингу в Україні є дворівневою та складається з первинного та державного рівнів.

Суб’єктами первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) є:

• банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;
• платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;
• товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;
• професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів), крім осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;
• оператори поштового зв’язку, інші установи, які надають послуги з переказу коштів (поштового переказу) та здійснення валютних операцій;
• філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, що надають фінансові послуги на території України;
• спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу (крім осіб, які надають послуги у межах трудових правовідносин):
  а) суб’єкти аудиторської діяльності;
  б) бухгалтери, суб’єкти господарювання (далі – СГ), що надають послуги з бухобліку;
  в) СГ, що здійснюють консультування з питань оподаткування;
  г) адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально;
  ґ) нотаріуси;
  д) СГ, що надають юридичні послуги;
  е) особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юрособами;
  є) СГ, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій із купівлі-продажу нерухомого майна, а також СГ, що надають за винагороду консультаційні послуги, пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна;
  ж) СГ, що здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;
  з) СГ, що надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор;
• постачальники послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів;
• інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Суб’єктами державного фінансового моніторингу (далі – СДФМ) є:

• Національний банк;
• Міністерство фінансів;
• Міністерство юстиції;
• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
• Міністерство цифрової трансформації;
• Державна служба фінансового моніторингу.