Юридичні аспекти визнання майна об’єктом обліку

08.12.2016 250 0 1

У цій статті ми проаналізуємо деякі питання застосування законодавства про право власності під час розгляду цивільних справ та відображення господарських операцій з набуття права власності на майно в бухобліку (з урахуванням узагальненої судової практики, представленої на офіційному веб-сайті Верховного Суду України).

Належність об’єкта до рухомого або нерухомого майна

Важливе значення для вирішення судами справ, пов’язаних з виникненням, зміною та припиненням права власності відповідно до чинного законодавства, має правильне визначення належності об’єкта до рухомого чи нерухомого майна. Установлення належності відповідного об’єкта до рухомого або нерухомого майна має принциповий характер і для бухгалтера, оскільки від цього залежить момент виникнення підстав для відображення їх як активу в бухобліку відповідно до правил, установлених у НП(С)БОДС. Звісно, неможливо передбачити в них та Методичних рекомендаціях до стандартів усі нюанси господарської діяльності бюджетної установи. Тому висновки Верховного Суду України з цієї тематики можуть бути основною зброєю бухгалтера в переконанні своєї правоти щодо відображення госпоперацій з майном.

За ст. 181 Цивільного кодексу (далі – ЦК) до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

До об’єктів нерухомого майна ЦК віднесено житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно (ст. 331, 376). Згідно зі ст. 4 Закону від 10.04.92 р. № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» (далі – Закон № 2269) нерухоме майно поділяється на будівлі, споруди, приміщення.

Об’єктами нерухомого майна є житлові будинки, квартири, будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення (ст. 5 Закону від 01.07.04 р. № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», далі – Закон № 1952). Визначення «житловий будинок», «квартира», «садиба» містяться у гл. 28 ЦК, поняття «об’єкти житлової нерухомості» – у Податковому кодексі (далі – ПК).