Облікова політика: що зроблено у 2015 році і що потрібно змінити

Бюджетний 2015 рік для бухгалтерів держсектора був визначним: набули чинності дев’ять НП(С)БОДС. Цей факт, звичайно, має вплинути на формування та затвердження розпорядниками бюджетних коштів облікової політики, яка має відобразити всі нюанси нових вимог за об’єктами обліку. Поговоримо про це детальніше.

Особливості формування облікової політики в держсекторі

На відміну від приватного сектора, бюджетна сфера має свою специфіку, яка відповідно до вимог бюджетного законодавства чітко визначає ієрархію взаємовідносин між рівнями розпорядників бюджетних коштів і провідну роль головного розпорядника бюджетних коштів у бюджетному процесі, складовою якого є ведення бухобліку та складання фінансової та бюджетної звітності.

Хоча рішення про встановлення облікової політики приймається установою самостійно, відповідно до законодавства, зміст розпорядчого документа достатньою мірою залежить від прийнятих рішень як головного розпорядника бюджетних коштів, так і розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щодо єдності підходів в обліковій політиці у підвідомчих установах. При цьому головним розпорядникам бюджетних коштів не слід забувати про їх право делегувати повноваження та відповідальність щодо виконання бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу, а відтак і визначати облікову політику, їх відповідальним виконавцям, яких вони встановлюють шляхом надання їм бюджетних призначень (ч. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу, далі – БК).

Нагадаємо зміст основних норм законодавства, які свідчать про повноваження, їх делегування та відповідальність відповідних розпорядників бюджетних коштів (див. таблицю).

Кінець бюджетного року – це той час, коли слід повернутися назад і підбити підсумки щодо законності та достовірності здійснених господарських операцій, розкрити і представити всі суттєві аспекти, пов’язані з обліковою політикою, визначитися щодо необхідності внесення змін або доповнення (удосконалення) в облікову політику в наступному бюджетному році.

Звичайно, цьому сприятиме обов’язкова річна інвентаризація, яка передуватиме складанню річної фінансової звітності, адже вона проводиться саме із цією метою, і результати якої можуть спонукати головного бухгалтера до виправлення помилок та внесення змін (удосконалення) облікової політики.

Зміст розпорядчого документа про облікову політику

За нормами ст. 1 Закону № 996 облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які застосовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. У свою чергу, фінансова звітність має складатися на підставі даних бухобліку, який як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про виконання кошторису установи зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень повинен вестися за відповідними принципами.

За принципом послідовності облікова політика суб’єкта держсектора має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики (п. 1 розд. ІІІ Методрекомендацій № 11) і змінюватися обґрунтовано, за настанням певних умов. Такі умови визначено ч. 1 розд. ІІІ НП(С)БОДС 125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок», затвердженого наказом Мінфіну від 24.12.10 р. № 1629. Тобто облікова політика може змінюватися лише в разі, якщо змінюються вимоги положення (статуту), вимоги органу, який затверджує НП(С)БОДС, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи господарських операцій у фінансовій звітності суб’єкта держсектора.

До наказу про облікову політику слід було включати лише облікові методичні питання, відповідальність за дотримання яких згідно із законодавством покладено на бухгалтерську службу. Усі інші питання (організаційно-технічні тощо) доречно визначати в іншому розпорядчому документі.

Так, формуючи нову (чи вдосконалену) облікову політику у 2015 році, кожна бюджетна установа при підготовці розпорядчого документа повинна була врахувати такі можливі базові вимоги щодо формування облікової політики:

• установити, що основою формування облікової політики є НП(С)БОДС, які набули чинності, інші діючі нормативно-правові акти з питань бухобліку та звітності, а також розпорядчі документи розпорядників бюджетних коштів вищого рівня (головного та/або відповідального виконавця);
• висвітлити лише ті методи оцінки, обліку і процедур, які передбачають вибір варіанта (або варіантів), який би найдостовірніше відображав рух бюджетних коштів, фінансовий стан установи, а також забезпечував порівнянність фінансових звітів за відповідними об’єктами в межах вимог законодавства та розпорядчих документів розпорядників бюджетних коштів вищого рівня;
• визначити правила лише за тими господарськими операціями, які притаманні установі у її повсякденній діяльності (передбачати наперед усі можливі події та операції не слід);
• забезпечити єдність облікової політики для однотипних операцій, які здійснюються установами, відокремленими підрозділами незалежно від місця їх розташування; визначити перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що виготовляються власними силами; перелік, склад та порядок розподілу загальновиробничих витрат.

У розпорядчому документі з облікової політики необхідно встановити правила щодо:

1) необоротних активів:

• установити одиницю обліку основних засобів (об’єкт основних засобів чи виокремлення в бухобліку частин або компонентів із об’єкта, які мають різний строк корисного використання);
• установити строки корисного використання необоротних активів. При цьому можуть застосовуватися типові строки корисного використання необоротних активів, запропоновані Мінфіном, та/або індивідуальні, обґрунтовані комісією чи експертом. Також визначаються умови та обставини їх змін;
• вибрати допущення, за якими встановлюється або змінюється (переглядається) облікова оцінка об’єктів обліку при настанні певних подій. Наприклад, за загальним правилом амортизується первісна вартість за вирахуванням ліквідаційної. На практиці ліквідаційну вартість відразу визначити складно, або вона є незначною, а тому несуттєвою для амортизаційної вартості. Якщо установа вважає ліквідаційну вартість при введенні в експлуатацію об’єкта несуттєвою, це допущення слід відобразити в обліковій політиці;
• установити періодичність переоцінки;
• визначити критерії визнання нематеріальних активів залежно від галузевої специфіки, які можуть бути ідентифіковані і принесуть майбутні економічні вигоди та/або матимуть потенціал корисності від їх використання або реалізації, критерії зменшення їх корисності;
• установити періодичність нарахування амортизації необоротних активів;

2) запасів:

• визначити перелік товарів, які утримуються для розподілу, передачі, продажу;
• визначити одиницю обліку (вид, група, партія);
• визначити вартісні ознаки предметів, що відносяться до МШП;
• визначити один із методів оцінки запасів при вибутті, які можуть бути різними залежно від обставин отримання, використання, вимог розпорядників бюджетних коштів тощо (наприклад, при централізованих державних закупівлях, передачі із державного бюджету місцевим або навпаки тощо). Періодичність визначення середньозваженої одиниці запасів;
• установити порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

3) інших об’єктів обліку:

• визначити умовні зобов’язання бюджетної установи, що виникли внаслідок минулих подій та обставин. Наявність таких зобов’язань обумовлює наявність бюджетних асигнувань у розрахунках до кошторису, інших документах;
• установити порядок та період для визнання доходів і витрат майбутніх періодів, ураховуючи галузеві особливості та ступінь завершеності господарських операцій із надання послуг (виконання робіт).

Слід зазначити, що запропонований перелік вимог не є вичерпним і залежатиме від галузевої належності, вимог розпорядника бюджетних коштів вищого рівня та управлінських рішень керівника бюджетної установи. Формування облікової політики установи саме й полягає в обранні одного варіанта з альтернативних та/або декількох одночасно виходячи із законодавства, конкретних умов і обставин, які склалися для бюджетної установи.

І на завершення зауважимо: відповідальність головного бухгалтера бюджетної установи стосовно здійснення контролю за відображенням у бухобліку всіх господарських операцій (пп. 10 п. 13 Положення № 59) визначатиме необхідність проведення ним законних заходів, направлених як на правильний вибір бюджетною установою облікової політики, так і на належну організацію ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.