Зміст права власності

Законодавство про управління об’єктами державної та комунальної власності складається із Цивільного та Господарського кодексів (далі – ЦК, ГК), Законів від 21.09.06 р. № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон № 185) та від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280), інших законів України, якими встановлюються особливості управління окремими об’єктами власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів.

Так, ЦК установлює підхід до законодавчого регулювання прав власності та інших майнових прав, ГК установлює поняття прав оперативного управління та господарського відання та обсяг повноважень, якими наділяється господарюючий суб’єкт у зв’язку з одержанням цих прав, а Бюджетний кодекс, у свою чергу, регулює відносини із приводу порядку набуття майнових прав бюджетними установами щодо майнових ресурсів, за якими бюджетною установою було взято бюджетне зобов’язання, та підстави їх використання.

Власність – це певні матеріальні блага, які мають комусь належати.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується й розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, установлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності.

Згідно зі ст. 135 ГК власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати госпдіяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету та предмет, структуру утвореного ним суб’єкта господарювання (далі – СГ), склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю СГ, а також приймати рішення про припинення заснованих ним СГ відповідно до законодавства.