Розробка робочого плану рахунків: загальні засади
Нормативна база:
Загальні засади
З 01.01.17 р. інформація про фінансово-господарські операції бюджетних установ має узагальнюватися в системі бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.13 р. № 1203 (далі – План рахунків).
З огляду на те, що План рахунків мають використовувати як бюджетні установи, так і установи державних цільових фондів, він визначає методологію обліку незалежно від галузевої належності.
Очевидно, що створити уніфікований план рахунків для різнопрофільних установ можна, лише побудувавши його за принципом сфери об’єднання, тобто включити до нього бухгалтерські рахунки, що використовуються всіма суб’єктами держсектора. Проте використовувати такий план рахунків у повному його обсязі, безперечно, потреби немає, а тому кожна установа чи організація розробляє робочий план рахунків – добірку синтетичних і аналітичних рахунків, призначених для відображення господарської діяльності конкретного суб’єкта ведення обліку.
Оскільки, як передбачено пп. 7 п. 13 Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою КМУ від 26.01.11 р. № 59, головний бухгалтер подає пропозиції керівникові щодо додаткової системи рахунків, відповідно і робочий план рахунків розробляється під керівництвом головного бухгалтера бюджетної установи.
Включаючи рахунки до робочого плану рахунків, головний бухгалтер керується практичними потребами установи. Так, невеликій установі достатньо мати декілька десятків рахунків, а великій – треба використовувати тисячі рахунків. Тому кожен суб’єкт, виходячи із своїх потреб, розробляє власний робочий план рахунків, який відображає специфіку галузі, виду діяльності, визначає зміст аналітичного обліку та характеристику форми обліку, яка застосовується.
Розглянемо більш детально основні вимоги до робочого плану рахунків.
Вимоги до робочого плану рахунків
Робочий план рахунків бюджетної установи повинен відповідати таким вимогам:
- бути гнучким;
- відповідати національним стандартам бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
- повністю задовольняти потреби як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів;
- бути зручним у користуванні;
- сприяти здійсненню контролю за фінансовою, інвестиційною та операційною діяльністю установи шляхом створення дієвої системи контролю.
Вимоги до робочого плану рахунків див. на рис. 1.
З огляду на вищезазначене слід наголосити, що робочий план рахунків має містити синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності.
Важливо! Формуючи робочий план рахунків, необхідно дотримуватися вимог п. 2 Плану рахунків, за якими суб’єктом держсектора можуть запроваджуватися лише аналітичні рахунки до субрахунків Плану рахунків. Відповідно нові субрахунки можуть включатися до Плану рахунків лише державним регулятором у сфері бухгалтерського обліку – Мінфіном.
Крім того, робочий план рахунків повинен гарантувати таку організацію бухгалтерського обліку, щоб облікові регістри велися в систематизований спосіб, дані рахунків гарантували повною мірою складання фінансової, бюджетної та статистичної звітності, а також щоб ці дані можна було використовувати для управлінських потреб бюджетної установи.
Для задоволення потреб внутрішніх користувачів можна вести на рахунках управлінського обліку, використовуючи відповідні класифікатори, облік за центрами відповідальності, сегментами діяльності, що сприяє посиленню контролю, аналітичності отриманих даних, а отже – прийняттю оптимальних управлінських рішень.
Принципи побудови робочого плану рахунків
Ефективність упровадження робочого плану рахунків у практику бюджетних установ та можливість його використання як інструмента організації обліку визначається наявністю концептуальних підходів та методики його формування.
Робочий план рахунків бухгалтерського обліку містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку і звітності. У ньому може бути використано стільки рахунків і субрахунків, скільки потрібно для відображення господарської діяльності.
Під субрахунком (у перекладі з лат. sub – «під»; означає відношення підпорядкованості, залежності) розуміється ідентифікатор групи об’єктів нижчого рівня щодо синтетичного рахунка, тобто залежний від нього ідентифікатор, який полегшує групування облікової інформації.
Субрахунки використовуються з урахуванням потреб управління, контролю, аналізу та звітності.
Розробляючи робочий план рахунків, слід керуватися відповідними принципами. Наразі загальновідомими є сім основних принципів, які застосовуються під час побудови робочого плану рахунків: легітимності; оптимізації критеріїв; однорідності; системності; раціональності; адаптивності; багатозначного кодування. Характеристику цих принципів узагальнимо в табл. 1.
Таблиця. Характеристика принципів розробки робочого плану рахунків
Принцип |
Характеристика принципу |
1 |
2 |
Легітимності |
Відповідність нормативним документам, у першу чергу Плану рахунків та національним стандартам |
Оптимізації критеріїв |
Ознаки введення рахунків до робочого плану та їх кодування мають бути однакові на всіх рівнях системи бухобліку, завдяки чому забезпечується визначеність, однозначність робочого плану рахунків, виникає можливість виявити зміст кожного рахунка та його відмінність від інших рахунків |
Однорідності |
Позиції в робочому плані рахунків повинні передбачатися для якісно однорідних об’єктів обліку. Дотримання щодо кожного рахунка єдності економічного змісту, визначеності структури та призначення, однозначності щодо балансу. |
Системності |
У робочому плані рахунків облікові позиції одного порядку (синтетичні та аналітичні) повинні забезпечувати однаковий рівень узагальнення інформації про господарські операції. Введення однопорядкових рахунків дозволяє правильно встановити взаємозв’язки між ними та суттєво упорядкувати їх кореспонденцію. Зміщення різних рівнів обліку позбавляє робочий план рахунків послідовності та чіткості |
Раціональності |
Спрямований на формування розумного співвідношення між кількістю рівнів субрахунків та аналітичних рахунків і корисністю розмежування інформації, яка на них формується |
Адаптивності |
У межах кожного розділу слід передбачати вільні позиції, які можуть бути заповнені в разі введення нових рахунків |
Багатозначного кодування |
Дозволяє забезпечувати максимальну аналітичність інформації |
Коментарі до матеріалу