Приклади визначення вартості ОЗ для амортизації (частина 1)

Попри те, що неодноразово розглядалися питання, пов’язані з нарахуванням амортизації на основні засоби (далі – ОЗ), ця тема продовжує бути актуальною. Тож розглянемо нюанси визначення вартості ОЗ, що амортизуються.

Порядок нарахування амортизації ОЗ у бюджетних установах та відображення її в бухобліку регулюються такими нормативно-правовими актами:

• НП(С)БОДС 121 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.10 р. № 1202;
• Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Мінфіну від 23.01.15 р. № 11 (далі – Наказ № 11, Методрекомендації № 11);
• План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Мінфіну від 31.12.13 р. № 1203;
• Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами, затверджена наказом Мінфіну від 29.12.15 р. № 1219.

У п. 2 розд. ІІ НП(С)БОДС 121 визначено, що об’єкт ОЗ визнається активом, якщо є ймовірність отримання суб’єктом держсектору майбутніх економічних вигід, пов’язаних із його використанням, та/або він має потенціал корисності для суспільства і вартість об’єкта ОЗ може бути визначена.

ОЗ оцінюються за первісною вартістю та зараховуються на баланс на підставі відповідного первинного документа.

Вартість об’єкта ОЗ розподіляється систематично протягом строку його корисного використання (експлуатації) шляхом нарахування амортизації на дату балансу. За рішенням керівника суб’єкта держсектору у розпорядчому документі про облікову політику може бути передбачено нарахування амортизації на річну дату балансу (п. 5 розд. ІV НП(С)БОДС 121).