Первісна вартість запасів: теорія

Загальні положення

Відповідно до п. 4. розд. ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 123 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну від 12.10.10 р. № 1202 (далі – НП(С)БОДС 123), та п. 3 розд ІІ Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектора, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.15 р. № 11 (далі – Методрекомендації «Запаси»), придбані, безоплатно отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Первісна вартість запасів включає витрати на придбання, обмін, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до місця зберігання (використання) і приведення їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях (п. 7 розд. ІІ НП(С)БОДС 123, п. 4 розд ІІ Методрекомендацій «Запаси»).

Якщо витрати на транспортування, доведення до стану, придатного до використання, тощо, які відповідно до НП(С)БОДС 123 включаються до первісної вартості запасів, проводяться за рахунок іншого джерела здійснення видатків, ніж отримуються запаси, то виникає розбіжність між касовими та фактичними видатками бюджетної установи.

Запаси, які утримуються з метою безоплатного розподілу, передачі, а також ті, щодо яких не існує активного ринку, відображаються на дату балансу за найменшою із двох оцінок: первісною вартістю або відновлювальною вартістю.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені): понаднормові втрати та нестачі запасів; фінансові витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які необхідні перед наступним етапом виробництва; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані із придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях; витрати на збут.