Формуємо облікову політику бюджетної установи

У цій консультації з’ясуємо: що таке облікова політика бюджетної установи; чи треба затверджувати її щороку; як скласти наказ про облікову політику; як оформлювати зміни до неї; яку відповідальність передбачено законодавством за відсутність затвердженої облікової політики та інші питання.

Згідно зі ст. 1 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством, установою для ведення бухобліку, складання та подання фінзвітності.

Щодо суб’єктів держсектору передусім зазначимо, що облікова політика має передбачати, зокрема, конкретні принципи, основи, угоди, правила розміщення в системі «Є-data», «Є-Звітність», які використовуються суб’єктом державного сектору під час складання та подання фінансової звітності тощо.

Облікова політика будується на концептуальних засадах національних стандартів, які в ст. 4 Закону № 996 визначено як основні принципи бухобліку та фінзвітності. Покажемо їх на рис. 1.

Водночас облікова політика визначається на основі НП(С)БО та інших нормативно-правових актів із бухобліку. Так, у розд. І НП(С)БОДС 101 «Подання фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.09 р. № 1541, під обліковою політикою суб’єкта держсектору розуміються встановлені методи оцінювання, обліку, процедури, які має застосовувати суб’єкт держсектору для складання та подання фінзвітності.

Для визначення облікової політики та складання відповідного розпорядчого документа суб’єктами держсектору застосовуються Методичні рекомендації щодо облікової політики суб’єкта державного сектору, затверджені наказом Мінфіну від 23.01.15 р. № 11 (далі – Методрекомендації № 11).