Отримайте доступ до готових рішень, публікацій та оглядів
Підписатися

Доплата до мінзарплати або Як уникнути незаконних бюджетних видатків

10.03.2017 2705 0 2


Доплата до мінімальної зарплати (далі – МЗП) у бюджетній сфері чи не найпопулярніша тема публікацій експертів у цій галузі. Головне питання, що в них розглядається, які саме складові заробітної плати слід включати до загальної суми заробітної плати перед тим, як порівнювати її із МЗП у розмірі 3 200 грн.


Здавалося б, що тут думати, адже у ст. 31 Закону про оплату праці (від 24.03.95 р. № 108/95-ВР) наведено вичерпний перелік доплат, що не враховуються у загальну суму зарплати перед проведенням її порівняння з МЗП. Це доплати: а) за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я; б) за роботу в нічний та надурочний час; в) за роз’їзний характер робіт, а також премії до святкових і ювілейних дат.

Але ж заробітна плата того чи іншого працівника крім оплати за схемним окладом чи тарифною ставкою та наведених вище виплат у різні місяці може мати ще й інші складові залежно від того:

  • чи має він право на підвищення окладу;
  • чи має право на премію;
  • чи виконує роботу за суміщенням (розширенням зони обслуговування) або за тимчасово відсутнього працівника;
  • чи залучається до виконання роботи у вихідний день;
  • чи має право на доплату за ненормований робочий день;
  • чи скористався правом на відпустку з отриманням її оплати та матеріальної допомоги;
  • чи склалися підстави для отримання ним компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги;
  • чи виникло право на індексацію
  • і т. д.

Якщо скласти загальний перелік можливих складових зарплати, то він включатиме крім наведених ще багато інших позицій. 

І ось, аналізуючи характер деяких із них, експерти доходять висновку, що окремі складові не залежать від того, чи виконав місячну норму праці працівник, і тому не мають ураховуватися при порівнянні загальної суми зарплати з МЗП. Деякі із цих виплат визнаються ними такими, що не є зарплатою, інші – виплатами, які здійснені за невідпрацьований час. На думку деяких експертів, не мають ураховуватися і виплати, для визначення яких розраховується середня зарплата. Як аргументи на користь неврахування окремих виплат наводяться норми Інструкції із статистики зарплати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.04 р. № 5 (далі – Інструкція № 5), або висновки, що видаються логічними. 

Може й так, але чи доцільно використовувати рекомендації таких публікацій у роботі? На наш погляд, ні. 

Уявімо ситуацію, що в установу прийшов ревізор. 

Він має на руках Закон № 108 із переліком доплат, що не враховуються при визначенні розміру доплати до МЗП, коли нарахована зарплата менше МЗП. При виникненні спірних ситуацій, пов’язаних із тим, що такий перелік самостійно установою розширено, ревізор звернеться до положень ст. 2 того ж Закону № 108, де визначено структуру заробітної плати. 

Так, крім основної зарплати поняття заробітної плати включає і додаткову зарплату, яка, зокрема, включає гарантійні та компенсаційні виплати, до яких на підставі ст. 12 Закону № 108 можна віднести середню зарплату, виплачену за дні відрядження або за дні перебування на курсах підвищення кваліфікації.  До гарантійних виплат віднесено й оплату щорічних відпусток, а значить і компенсацію за невикористані відпустки . По суті гарантійною виплатою є і вихідна допомога, яка виплачується працівнику при зміні істотних умов праці або місцевості, де має проводитися робота, та за певних умов при звільненні за ініціативою роботодавця.

І крім того поняття заробітної плати включає в себе заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких можна віднести і матеріальну допомогу на оздоровлення та/або для вирішення соціально-побутових питань тощо.

Більшість виплат, що відносяться до додаткової зарплати та заохочувальних і компенсаційних виплат, здійснюються у місяці, коли працівником проводиться робота за посадою за основним місцем роботи або за сумісництвом. І тому, будучи складовими заробітної плати, мають ураховуватися у загальну суму нарахованої зарплати перед тим, як ми будемо визначати необхідність проведення та розмір МЗП. 

Іншого Законом № 108 не передбачено. Він жодною нормою не відсилає нас до Інструкції № 5 або роз’яснень, наданих у листах того чи іншого державного органу.

Прикро, що в результаті публікацій, про які ми говорили вище, у її користувачів (в основному бухгалтерів по зарплаті) складається враження, що можна самостійно розширити рамки закону і в результаті аналізу характеру тих чи інших виплат не враховувати їх при визначенні доплати до МЗП. По-перше, ревізор із таким підходом не погодиться. По-друге, без будь-яких підстав ситуацію з визначенням доплат до МЗП подано як доволі складну, що потребує ретельного розгляду бухгалтером будь-якої виплати та оцінки її шансів потрапити чи не потрапити до загальної суми нарахованої зарплати. Це, безумовно, веде до невпевненості бухгалтерів у своїх діях, адже їм пропонується виконання функції законодавця, тоді як перед ними згідно з їх функціональними обов’язками стоять зовсім інші завдання. Як свідчить практика, досвідчені бухгалтери виконують лише норми закону, а в разі незгоди працівників з їх діями пропонують їм звертатися до суду. Лише в разі коли суд зобов’яже не враховувати при проведенні порівняння ті чи інші виплати, не передбачені законом, бухгалтер має виконати рішення суду. Але в такому випадку його не буде обвинувачено у допущенні незаконних видатків бюджетних коштів.

Також читайте:

«Що входить до мінімальної заробітної плати»
«Закон про зміни щодо мінімальної зарплати з 2017 — основні вимоги та висновки»
«Виплати, що не включаються до мінімальної зарплати»
«Виплати, що включаються до мінімальної зарплати»
«Доплата за ненормований робочий день: чи включати до мінімальної зарплати?»

Коментарі до матеріалу