Оцінювання результатів роботи держслужбовців: діють нові правила

Згідно із чинним на сьогодні Законом від 10.12.15 р. № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 889) робота кожного держслужбовця підлягає щорічному оцінюванню. Розглянемо, як це має відбуватися та до чого призведе негативна оцінка результатів службової діяльності таких осіб.

Згідно зі ст. 44 Закону № 889 результати службової діяльності держслужбовців підлягають щорічному оцінюванню. Після визначення якості виконання поставлених завдань ухвалюється рішення щодо преміювання посадовців, планування їхньої кар’єри, подальшого професійного навчання.

Що стосується механізму і процедури оцінювання, то відповідно до Закону № 889 функцію щодо їх визначення покладено на уряд. І хоча цей Закон, за винятком деяких його положень, діє з 01.05.16 р., лише з 29.08.17 р. набув чинності Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений постановою КМУ від 23.08.17 р. № 640 (далі – Постанова № 640, Порядок № 640). Отже, через відсутність установленої процедури оцінювання роботи держслужбовців протягом більш як двох років фактично не здійснювалось.

Зауважимо: норми щодо оцінювання держслужбовців у попередньому Законі від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 3723) не було. Однак результати їх роботи, безумовно, відображались на їхній кар’єрі.

Так, ранг держслужбовцю відповідно до займаної посади присвоювався не лише залежно від рівня його професійної кваліфікації, а й від результатів роботи. Той, хто досяг найкращих результатів, виявив ініціативність, постійно підвищував свій професійний рівень та був зарахований до кадрового резерву, допускався до участі в конкурсі на заміщення вакантної посади. Держслужбовці, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування, залежно від результатів рекомендувались для просування на більш високі посади (ст. 26–29 Закону № 3723).

Зважаючи на зазначене, фактичні досягнення держслужбовців у кожному держоргані мали фіксуватись в порядку, визначеному локальним документом (наприклад, у регламенті чи в одному з розділів колдоговору).