Розширення платних послуг у закладах освіти: що це означає на практиці

7 липня 2025 року уряд України оновив перелік платних послуг, які можуть надавати державні та комунальні заклади освіти. Ці зміни до постанови Кабінету Міністрів дозволяють закладам освіти — від дитячих садків до університетів — надавати більше платних послуг. У цьому матеріалі медіа “Нова українська школа” пояснює, що це означає для закладів дошкільної освіти.

Що зміниться для дитячих садків?

Для садочків постанова відкриває можливість впроваджувати нові сервіси — зокрема чергові групи у вечірній, ранковий або святковий час, короткотривалі курси, гуртки чи інші освітні ініціативи. Це може стати підтримкою для батьків, які працюють позмінно, а також для родин, що живуть у сільській місцевості, де часто немає інших альтернатив догляду за дітьми.

Такі зміни можуть стимулювати розвиток здорової конкуренції між закладами. Комунальні садки отримують шанс підвищувати якість своїх послуг через додаткове фінансування, яке надходить від батьків. А приватні заклади можуть змагатися не тільки ціною, а й змістом програм, адже родини можуть отримувати субсидії від держави на оплату освітніх послуг.

Пункт 34 оновленої постанови підкреслює: мова йде саме про дошкільні заклади, а не про школи чи інтернати. Тобто легальні платні сервіси стосуються саме дитячих садків. Серед них — нові формати догляду, розвивальні заняття, додаткові освітні курси та інші сервіси, які не дублюють основну освітню програму.

До легальних платних сервісів для садочків тепер належать:

• Заняття за парціальними програмами. Тобто короткими курсами, яких немає в основній програмі. Це можуть бути, наприклад, уроки англійської для дітей.
• Чергові групи: ранкові, вечірні, вихідні й святкові. Для дитячих садків уряд дозволив запроваджувати чергові групи у ранковий та вечірній час, а також у вихідні та святкові дні. Батьки зможуть залишати дітей на повний день чи навіть цілодобово. Це особливо важливо для сімей, де батьки працюють у зміни або мають нестандартний графік.
• Цілодобове перебування дітей — офіційна можливість, якщо це обумовлено законодавством.
• Гуртки, студії, секції поза навчальним планом.
• Надання методик чи програм у користування. Наприклад, якщо вихователь створив авторську методику раннього розвитку, заклад може надавати її іншим установам за договором. “…надання у користування об’єктів інтелектуальної власності, авторського права, інших нематеріальних активів (освітніх, парціальних, навчальних програм, методик, технологій, засобів тощо) у порядку, визначеному законодавством”, — зазначається у пункті 6 Постанови.

Зауважимо, що наразі не затверджений механізм обрахування розміру додаткової оплати за нові послуги. Постанова про платні послуги у закладах освіти була ухвалена ще у 2010 році. До цієї постанови декілька разів вносили зміни. Як розповіла медіа “Нова українська школа” співзасновниця громадської організації “Батьки SOS” Альона Парфьонова, уявити реалізацію цієї постанови і як відбуватимуться обрахунки важко. “Раніше, коли впроваджували подібні зміни, від педагогів надходили нарікання, що вартість послуги репетиторства не відповідає тим обрахункам, які є на ці платні послуги”, — констатує Альона Парфьонова.

Інші зміни

Важливе оновлення — довідки про акредитацію. Заклади освіти можуть замовляти офіційні довідки щодо ліцензії, акредитації чи освітніх напрямів. Це стане в пригоді школам і вишам, які беруть участь у державних або міжнародних програмах і мають підтверджувати свій статус.

Також Уряд дозволив державним і комунальним медичним вишам офіційно надавати платні послуги — від післядипломної освіти й практики до аналізу іноземних дипломів та кваліфікаційних іспитів для медиків, які навчались за кордоном.

Ці послуги оплачуються офіційно, за договором, і спрямовані на розвиток медичної освіти — замість того, щоб відбуватись у “тіньовому” форматі.

З 1 вересня 2025 року в усіх університетах стартує курс “Базова загальновійськова підготовка”. Курс є обов’язковим для всіх студентів-чоловіків 18–25 років. Жінки вивчають теорію, а практику можуть проходити за бажанням — після медкомісії.

Виші тепер можуть офіційно визнавати результати навчання, здобутого поза університетом. Наприклад, на онлайн-курсах, тренінгах чи у процесі самонавчання. Для цього передбачено оцінювання знань — якщо результат успішний, його зарахують до формальної програми.

Також дозволено викладати окремі дисципліни спеціалістам, які мають практичний досвід, навіть якщо він не здобутий в університеті.

Умови надання платних послуг

Служба освітнього омбудсмена раніше опубліковувала на своєму сайті роз’яснення про те, як саме заклади освіти мають надавати платні послуги — і чого робити не можна. Ці послуги можуть бути додатковими, але не основними, не обов’язковими і точно не тими, що заважають урокам. Освітній процес залишається головним, а реалізація освітньої програми — пріоритетною.

Закон чітко визначає: кожна дитина, незалежно від громадянства чи статусу, має право на безоплатну повну загальну середню освіту, що відповідає державним стандартам (ст. 4 Закону “Про освіту”). І саме держава це гарантує.

Платні майстер-класи чи інші активності не можуть проводитись під час уроків або занять. А викладачі не повинні бути відволічені від своїх основних обов’язків заради організації платних послуг (ст. 54). Це прямо заборонено законом, адже основна мета закладу — навчати, а не заробляти.

Керівники закладів освіти мають право формувати перелік платних послуг, але з чітким описом умов їх проведення: коли, де, як і хто відповідає. Водночас вони не можуть пропонувати платні освітні послуги для досягнення результатів навчання, передбачених державним стандартом. Тобто платні гуртки чи курси — так, але тільки поза межами основної програми і тільки за бажанням батьків. Про це йдеться у ст. 11 і ст. 59 Закону “Про повну загальну середню освіту”.

Також ст.53 цього закону заборонено залучати дітей до заходів, не пов’язаних з навчанням, під час уроків — винятки можливі лише за спеціальним рішенням Уряду.

Отже, якщо платні послуги і є, вони мають бути добровільними, прозорими і не заважати навчанню.

Ризики ухвалення постанови

Як вважає співзасновниця громадської організації “Батьки SOS” Альона Парфьонова, ця постанова, в першу чергу, торкнеться дошкілля, оскільки вводяться парціальні програми. “Коли я прочитала постанову, то склалося враження: якщо не можна це побороти — це треба очолити. Ми ж усі розуміємо, як це впливає”, – зауважує Альона Парфьонова. Вона розповідає, що у “Батьки SOS” часто стикаються з ситуаціями, коли в дитсадках додаткові платні заняття — наприклад, з англійської — проводять просто під час основної програми. “Ті батьки, які заплатили 700–800 гривень, були впевнені, що їхні діти займаються, але при цьому діти, чиї батьки не платили, залишалися осторонь: їх або відводили в іншу групу, або просто саджали в куточок. І вони так там і сиділи, як сироти. Це дуже насторожує”, – наголошує Альона Парфьонова.

Юристка впевнена, що така ситуація легко може повторитись і в школах. Оскільки втрачається сенс для вчителів безкоштовно проводити факультативи – тепер це можна оформити як платну послугу. Вона чітко пояснює: це наслідок безгрошів’я. “Нам просто кажуть: “Вибачте, на освіту грошей немає”. У кращому випадку — профільна освіта, доробляємо модель Нової української школи, будуємо укриття. А все інше — вибачте, батьки мають платити”, — коментує Альона Парфьонова.

Вона нагадала, що у школах часто змушують купувати додаткові зошити. За її словами – це прямий шлях до булінгу: якщо якась родина відмовиться, інші батьки можуть почати тиснути — мовляв, “чому моя дитина має страждати через вашу?”

Чи є запобіжники?

Альона Парфьонова пояснює: якщо держава справді хоче дати освітянам можливість працювати легально, в межах закону, — потрібно одразу закладати запобіжники. Бо не може бути так, що через нову постанову страждатимуть діти — і це ще й вважатиметься законним.

Платні послуги мають бути винесені за межі школи. “Є позашкільна освіта — і вона має бути окремою. Бо якісна освіта повинна надаватися в самій школі, а ми зараз фактично підміняємо це поняття. Виходить, що якість — це те, за що треба доплачувати”, – резюмує Альона Парфьонова. “Якщо ми вже визнаємо, що за додаткові гроші дитина отримає кращу освіту, то логічно було б говорити про підвищення зарплат учителям”, – додає вона. Але навіть це, за словами Альони, не вирішує проблеми. Бо високі зарплати — це ще не запобіжник.

НУШ