Порядок призначення та звільнення держслужбовців в період воєнного стану

Чи може керівник  відмовити держслужбовцю у звільненні за власним бажанням, враховуючи режим воєнного стану?
Відповідно до статті 86 Закону України "Про державну службу" державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб’єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Також державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб’єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов’язків державним органом. Суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю. Враховуючи зазначене, керівник державної служби не може відмовити державному службовцю у звільненні за власним бажанням. 

Чи може суб’єкт призначення (або керівник державної служби) звільнити державних службовців, яких було повідомлено про зміну істотних умов праці до оголошення воєнного стану і які не погоджуються на таку зміну, якщо 30-денний строк спливає найближчими днями? 
Відповідно до статті 43 Закону України "Про державну службу" у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону. Таким чином, у разі неможливості переведення державного службовця, який не погодився на зміну істотних умов державної служби за його посадою, на іншу посаду державної служби від підлягає звільненню.

Звертаємо увагу, що скорочення посади державної служби - це не зміна істотних умов державної служби. У такому випадку будуть застосовуватися положення статті 87 Закону, а положення статті 43 Закону при скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу не можуть бути застосовані до державних службовців, посади яких скорочено.  

Також зазначаємо, що положення абзацу першого частини четвертої статті 43 Закону передбачають мінімальний термін для повідомлення про зміну істотних умов державної служби, який становить 30 календарних днів до фактичного впровадження таких змін. Проте, максимальний термін для такого повідомлення законодавством не встановлений. Таким чином, керівник державної служби не має обов’язку прийняти рішення про звільнення або переведення на іншу посаду державного службовця, якому вручено відповідне повідомлення, в останній день тридцятиденного строку, якщо зміни за посадою фактично ще не впроваджені.

Чи є обмеження щодо переведення на рівнозначну посаду державної служби в умовах дії воєнного стану? 
Обмежень чи заборон щодо переведення на рівнозначну посаду державної служби в умовах дії воєнного стану законодавством не передбачено. Таким чином, переведення на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому чи іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), здійснюється на загальних підставах відповідно до статті 41 Закону України "Про державну службу".

Яким чином вручати попередження про звільнення,  передбачене частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу», державному службовцю, який працює дистанційно?
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» суб’єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. 

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб’єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. 

Частина друга статті 41 Закону передбачає, переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Згідно зі статтею 9-1 Закону, доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв’язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов’язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв’язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв’язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п’ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Зважаючи на викладене, передати попередження про наступне вивільнення відповідно до статті 87 Закону державному службовцю, який виконує завдання за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу (працює надомно), можливо шляхом надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку.

Разом з тим, вважаємо, що до тексту попередження про наступне вивільнення доцільно включити інформацію, що ненадання згоди на переведення запропоновану посаду протягом встановленого (щонайменше тридцятиденного) строку вважатиметься відмовою від такого переведення.

Водночас, з огляду на ситуацію, яка наразі існує в країні, вважаємо доцільним пересвідчитись (зокрема, шляхом особистої комунікації), що державний службовець дійсно ознайомлений з повідомленням про наступне вивільнення і з пропозицією іншої посади.

Чи можна вважати відсутність зворотного зв’язку від працівника на попередження про його звільнення відмовою від переведення на запропоновану посаду, а якщо ні – то яким чином підтверджується отримання від працівника відмови від переведення на запропоновану посаду? 
З огляду на заборону переведення державного службовця на іншу посаду без його згоди, на думку НАДС, ненадання державним службовцем, якого попереджено про наступне вивільнення, згоди на переведення на іншу посаду протягом визначеного строку, може вважатись відмовою від запропонованої посади. Також звертаємо увагу, що положення статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачають мінімальний термін для попередження про наступне вивільнення, який становить 30 календарних днів до фактичного звільнення. Проте, максимальний термін для такого попередження законодавством не встановлений. Таким чином, керівник державної служби не має обов’язку прийняти рішення про звільнення або переведення на іншу посаду державного службовця, якому вручено відповідне попередження, в останній день тридцятиденного строку.

Яким чином видавати трудову книжку працівнику у разі його звільнення, якщо він працює дистанційно і відсутні  в державного органі в останній робочий день?
Відповідно до пункту 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року       № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або  уповноважений  ним  орган  в  цей  день надсилає йому поштове повідомлення  із вказівкою  про  необхідність   отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. 

Таким чином, на думку НАДС, після отримання письмової згоди звільненого державного службовця його трудова книжка може бути направлена йому поштою. Якщо можливість поштового відправлення трудової книжки державного службовцю наразі відсутня, а сам державний службовець не може прибути до державного органу для її отримання, вважаємо, що така трудова книжка має зберігатися в державному органі до моменту її передачі державному службовцю одним із згаданих способів. 

Окремо зазначаємо, що законодавство не містить визначених форм та обсягів письмових заяв, які мають надаватись працівниками відповідно до законодавства. Такі письмові заяви можуть бути складені в будь-якій формі, проте мають містити чітке, однозначне і зрозуміле волевиявлення заявника. Отже, письмові заяви і повідомлення, включаючи згоду на поштове відправлення трудової книжки, можуть бути надані державним службовцем у формі текстового повідомлення будь-якими засобами телекомунікаційного зв’язку (електронна пошта, WhatsApp, Telegram тощо).

https://nads.gov.ua