Щодо відмови батькові у наданні відпустки при народженні дитини та про можливість  її  перенесення

Відповідно до частини 1 статті 77*-3 КЗпП України одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається працівникам, а саме:

1) чоловіку, дружина якого народила дитину;
2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;
3) бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).

Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Оплачувана відпустка тривалістю до 14 календарних днів надається одноразово за письмовою заявою працівника, але не пізніше трьох місяців з дня народження дитини та повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження немовляти.
Ділити відпустку на частини не можна, як і отримати замість неї грошову компенсацію. Крім цього, Порядком надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693  (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text)визначена можливість працівника, який протягом трьох місяців з дня народження дитини звільнився та працевлаштувався на інше підприємство (в установу, організацію) чи до фізичної особи, яка використовує найману працю, скористатися правом на зазначену відпустку, додавши до заяви про надання відпустки  довідку про її невикористання на попередньому місці роботи.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ рнондбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Інших правових підстав для відмови роботодавця у надання зазначеної відпустки при народженні дитини чинним законодавством не передбачено.

По закінченню 104-денного періоду з дня народження дитини працівник втрачає право на отримання даного виду відпустки.

Відпустка не підлягає перенесенню на період після закінчення дії воєнного стану.

Водночас стаття 9-1 КЗпП надає право роботодавцю в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів встановити працівникам додаткові порівняно з законодавством трудові гарантії, зокрема передбачити надання відпустки при народженні дитини більшої тривалості ніж 14 днів і  можливість використання такої відпустки протягом періоду, що перевищує 104 дні.

https://t.me/smudsp