Які особливості переведення працівників в іншу місцевість під час релокації бізнесу?

Які особливості переведення працівників в іншу місцевість під час релокації бізнесу? Чи потрібні додаткові накази на кожного працівника? Або достатньо загального наказу на релокацію?

Які саме гарантії та особливості в загальному порядку змін істотних умов праці? Зокрема, стосовно гарантії по забезпеченню житлом?
Зазначаємо, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон України), було прийнято з метою врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу.

Зокрема, частиною 2 статті 3 Закону України передбачено зупинення дії частини 3 статті 32 КЗпП України на період воєнного стану.

Одночасно, зараз чинні законодавчі акти України не передбачають зупинення дії статті 120 КЗпП України, яка містить основні норми про гарантійні і компенсаційні виплати, що провадяться на користь працівників при переїзді на роботу в іншу місцевість. Відповідно до статті 120 КЗпП України прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 2 березня 1998 р. № 255, де визначено питання реалізації гарантій працівників при переїзді на роботу в іншу місцевість.

Також, у випадку, якщо підприємство, установа, організація разом з персоналом вимушені, у зв’язку з воєнними діями, продовжувати свою роботу в іншій місцевості, усі його працівники вважаються такими, у яких змінилися істотні умови праці.

Щодо видання наказу інформуємо, що чинне законодавство про працю України не зазначає необхідність видання загального наказу або окремого по кожному працівникові при переїзді підприємства на роботу в іншу місцевість.

Проте наголошуємо, що, відповідно до частини 1 статті 32 КЗпП України, переведення на роботу в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника; отже, така згода повинна бути зафіксована.

https://od.dsp.gov.ua