Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі – підприємство).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 504 щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується із дня укладення трудового договору.
Відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону № 504 право працівника на щорічні основну і додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість згідно з частиною шостою статті 10 Закону № 504 визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Зокрема, частиною сьомою статті 10 Закону № 504 визначено, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надаються:
Отже, якщо працівник належить до зазначених категорій працівників, він за бажанням має право взяти щорічну основну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на цьому підприємстві.
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ
ФПУ