Платні послуги бюджетних установ: облік ПДВ

Питання відображення в бухобліку ПДВ комерційними підприємствами регулюються Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженою наказом Мінфіну від 01.07.97 р. № 141 (далі – Інструкція № 141). На жаль, для суб’єктів держсектору на сьогодні немає окремого нормативно-правового документа, що визначає особливості відображення в бухобліку госпоперацій за розрахунками з ПДВ. Тому розпорядники бюджетних коштів мають самостійно напрацьовувати та використовувати власні методи обліку розрахунків із ПДВ, урахувавши при цьому основні положення Податкового кодексу (далі – ПК) та інших нормативних документів.

ПК регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що сплачуються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов’язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

ПК містить визначення основних понять, які використовуватимуться у нашій консультації, а саме:

• податок – обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПК (п. 6.1);
• ПДВ – непрямий податок, який нараховується та сплачується згідно з нормами розд. V ПК (пп. 14.1.178);
• податкове зобов’язання (далі – ПЗ) – загальна сума ПДВ, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (пп. 14.1.179);
• податковий кредит – сума, на яку платник ПДВ має право зменшити ПЗ звітного (податкового) періоду (пп. 14.1.181).

Бюджетна установа як платник ПДВ унаслідок здійснення госпоперацій за розрахунками з ПДВ наприкінці звітного місяця подає податкову декларацію з ПДВ (далі – декларація), форму та Порядок складання якої затверджено наказом Мінфіну від 28.01.16 р. № 21. У декларації визначається різниця між ПЗ та податковим кредитом, і якщо сума ПЗ перевищує суму податкового кредиту, тоді установа повинна перерахувати належну суму до бюджету. Аби правильно обчислити цю суму, установі треба належним чином відобразити господарські операції та ідентифікувати КЕКВ.

Методика обліку ПДВ суб’єктами держсектору має свої особливості, що й відрізняє її від методики суб’єктів підприємницької діяльності. Варто зазначити, що головною причиною виникнення цих особливостей є те, що на сьогодні не затверджено окремого порядку податкового обліку для суб’єктів держсектору. Унаслідок цього кожна бюджетна установа, яка є платником ПДВ, у розпорядчому документі про облікову політику має: