Закордонне відрядження держслужбовця

У консультації розглянемо особливості організації відрядження державних службовців за кордон.

Правила здійснення закордонних відряджень державних службовців визначаються низкою документів, одним із яких є постанова КМУ від 02.02.11 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі – Постанова № 98).

Керівник державної служби визначає місце, строк відрядження, режим роботи у період відрядження та завдання, які треба виконати.

Для обґрунтування відрядження держслужбовця слід підготувати службову (мотивувальну) записку, у якій описати:

• мету направлення співробітника у відрядження;
• країну та найменування населеного пункту призначення;
• строк відрядження, у тому числі з урахуванням руху транспорту;
• результати, яких очікують від відрядження;
• ранг (для держслужбовців), прізвище, ініціали та посаду співробітника, якого планується направити у відрядження;
• пункт(и) плану відряджень (завдання до виконання);
• пропозиції щодо виду транспорту для виїзду у відрядження (повернення з нього);
• потребу в коштах на відрядження та інші фінансові умови, джерела фінансування відрядження;
• інформацію про наявність листа-запрошення від сторони, яка приймає (за наявності);
• режим роботи під час відрядження (порядок і години роботи у робочий, вихідний або святковий чи неробочий день);
• порядок компенсації за роботу у вихідний, святковий чи неробочий день;
• інші питання щодо організації та здійснення відрядження (за наявності).

Після отримання дозволу на службове відрядження на підставі службової записки і кошторису витрат готують наказ про відрядження співробітника, який може містити інформацію, визначену в службовій записці.