Як оформити відсутність працівника через те, що він займається волонтерством?

Практична ситуація

Працівник пропустив роботу, аргументуючи свою відсутність тим, що він був зайнятий волонтерською діяльністю. Чи зобов’язаний роботодавець зберігати за таким працівником середній заробіток? Як правильно оформити таку відсутність на роботі?

Волонтерство регулюється Законом від 19.04.2011 № 3236-VI «Про волонтерську діяльність» (далі – Закон № 3236). Згідно зі ст. 1 цього Закону волонтерська діяльність – це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Волонтерська діяльність ґрунтується, зокрема, на принципах законності, добровільності, безоплатності, неприбутковості.

Якщо працівник підприємства займається волонтерством, згідно із трудовим законодавством це не є підставою для його увільнення від виконання посадових обов’язків на час такої діяльності. На волонтерів не поширюються гарантії, передбачені ч. 1 ст. 119 КЗпП, згідно з якою на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за законодавством ці обов’язки можуть здійснюватися в робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи і середнього заробітку. Законом № 3236 не передбачено, що волонтерська діяльність належить до «державних чи громадських обов’язків».

Отже, ні КЗпП, ні Закон № 3236 не передбачає збереження середнього заробітку за час відсутності на роботі працівника через волонтерську діяльність.

Тому така відсутність може розглядатися роботодавцем як прогул без поважних причин. Водночас, зважаючи на реалії воєнного стану, суд може визнати таку відсутність поважною причиною – як здійснення суспільного обов’язку з метою збереження життя та здоров’я громадян, що потребують допомоги тощо.

Проте працівник може домовитися з роботодавцем про створення взаємовигідних умов, зокрема встановлення:

• або неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП),
• або дистанційної роботи (ст. 60² КЗпП),
• або гнучкого режиму робочого часу (ст. 60 КЗпП), за яким працівник може на власний розсуд визначати графік роботи.

Якщо волонтерська діяльність потребує більше часу або ж поїздок в інші міста, то можна надавати працівникові відпустку без збереження заробітної плати згідно зі ст. 26 Закону від 15.11.1993 № 504/96-ВР «Про відпустки». Тривалість такої відпустки обумовлюється угодою між працівником та роботодавцем, але має бути не більш як 30 календарних днів на рік.

Водночас, зокрема, у разі збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру відпустка без збереження заробітної плати може надаватися без обмеження строку, за домовленістю між працівником та роботодавцем.

Якщо жодний із перелічених варіантів не підходить, можна табелювати відсутність працівника як «І» – інші причини неявки без збереження заробітної плати.