Чи є зараз обмеження щодо строку застосування штрафних санкцій на підставі договору?

Застосування штрафних санкцій за договором

Раніше строк застосування штрафних санкцій на підставі договору було обмежено 6 місяцями згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі – ГКУ). Але ГКУ втратив чинність, тому виникло запитання: чи передбачено зараз аналогічне обмеження іншими нормативними актами?

Ні, зараз такого обмеження в законодавстві немає, але є інші обмеження по строках, а також існують деякі нюанси. Які саме, розберемося у статті.

Нагадаємо, що ГКУ втратив чинність з 28.08.2025 на підставі Закону від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб».

Нормою ч. 6 ст. 232 ГКУ, про яку йдеться у запитанні, було передбачено таке:

«Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».

Тобто відповідно до цієї норми пеню за прострочення виконання зобов’язання, передбачену договором, можна було нараховувати або тільки протягом 6 місяців, або протягом іншого строку, який сторони зазначили в договорі.

Після втрати чинності ГКУ договірні відносини переважно регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Тому зараз у питаннях застосування штрафних санкцій за договором слід керуватися перш за все § 2 «Неустойка» гл. 49 ЦКУ.

Так, відповідно до ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойка у вигляді штрафу та пені є одним з видів забезпечення виконання зобов’язань.

У § 2 гл. 49 ЦКУ немає норми про обмеження періоду нарахування неустойки 6 місяцями, як це було передбачено ст. 232 ГКУ. Тому зараз таке обмеження за строком на підставі норми законодавства – не застосовується.

Водночас, керуючись принципом свободи договору, передбаченим ст. 3, 627 ЦКУ, сторони договору мають право за взаємною згодою включити в договір умову щодо обмеження періоду нарахування штрафних санкцій 6-місячним або іншим строком (аналогічно тому, як це було передбачено у ст. 232 ГКУ).

Крім того, є роз’яснення Мін’юсту щодо нормативного регулювання договірних відносин після скасування ГКУ.

Стосовно нашого питання в цьому роз’ясненні зазначено, що саме договір є основним документом, який має визначати види та порядок застосування оперативно-господарських санкцій за договором (тобто штрафних санкцій), тому сторони можуть передбачити застосування відповідних оперативно-господарських санкцій у договорах, керуючись загальними положеннями ст. 611, 615, 627, 628 ЦКУ щодо встановлення окремих видів забезпечення виконання зобов’язань.

Також хочемо звернути вашу увагу на один важливий нюанс. Хоча в ЦКУ й немає норми, яка б обмежувала строк нарахування штрафних санкцій, але потрібно пам’ятати, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність – один рік (ст. 258 ЦКУ). При цьому загальний строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦКУ).

Нагадаємо, що обчислення строків позовної давності відновилося з 04.09.2025 на підставі Закону від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Про це ми писали в статті «Позовна давність у договірних відносинах: з 04.09.2025 перебіг строків поновиться!».

Докладніше про нюанси нарахування пені за договором можна прочитати у нашій статті «Пеня у господарському договорі: правила, нововведення, практичні ситуації».

Висновки

1. Законодавча норма, якою строк нарахування штрафних санкцій за договором було обмежено 6 місяцями, не діє у зв’язку зі скасуванням Господарського кодексу. Але сторони договору і зараз мають право встановити аналогічне обмеження в умовах договору.
2. Для вимог щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені діє спеціальний строк позовної давності в 1 рік, передбачений Цивільним кодексом.