Виплата авансу: порядок та особливості

Аванс – це кошти, які видаються працівникам за роботу в першій половині місяця. Загалом трудове законодавство достатньо жорстко регламентує дотримання роботодавцями встановленого порядку виплати винагороди за роботу, а для виплати авансу передбачено окремі вимоги.

Відповідно до ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) зарплата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або іншим нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом).

• не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;
• не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Якщо день виплати зарплати (авансу) збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, вона має бути виплачена напередодні.

Виплата зарплати двічі на місяць є обов’язком роботодавця, установленим трудовим законодавством, а не його правом, і підлягає безумовному виконанню, навіть якщо працівник погоджується отримувати її один раз на місяць.

Тобто навіть якщо працівник відмовився від отримання авансу, написавши відповідну заяву, роботодавець зобов’язаний розрахувати суму авансу, що належить до виплати такому працівникові, та отримати її в банку (якщо зарплата виплачується готівкою з каси). Авансові кошти мають бути оприбутковані в касі установи, а після їх неотримання в установленому порядку – депоновані та виплачені працівникові разом із сумою зарплати за другу половину місяця.