Чи повертати кошти за відпустку держслужбовцю?

Претендента на посаду державного службовця прийнято з випробувальним 3-місячним строком, ранг присвоєно після проходження випробування. Через 5 місяців після присвоєння рангу він оформив відпустку тривалістю 30 календарних днів, а згодом відбувається скорочення його посади. Чи утримувати із працівника суму оплати цієї відпустки?

Нічого особливого в тому, що при укладенні трудового договору працівникові може бути запропоновано випробування, аби виявити, чи здатен він у подальшому виконувати покладені на нього обов’язки, немає. Проходження такої процедури працівниками прямо передбачене ст. 26–28 КЗпП, а можливість випробування претендента на посаду державної служби, що триває до шести місяців, – ст. 18 Закону від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ (далі – Закон № 3723).

Як відомо, статусу держслужбовця особа набуває після присвоєння їй у встановленому порядку рангу. Так відбувається і в держорганах, і в органах місцевого самоврядування. Ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється при прий-нятті на держслужбу (ст. 26 Закону № 3723). Порядок присвоєння рангів затверджується КМУ, і цей порядок щодо осіб, яким установлено випробування, має застереження: їм ранги присвоюються після закінчення випробування з урахуванням його результатів (п. 3 Положення, затвердженого постановою КМУ від 19.06.96 р. № 658). Звісно, результати мають відповідати вимогам, установленим для конкретної посади.

Вищезгадані норми містять і Методичні рекомендації із цього питання (див. наказ Головдержслужби від 31.03.06 р. № 106), де також сказано про присвоєння рангів одночасно із прийняттям осіб на держслужбу або ж із обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування, за винятком випадків проходження «випробувальної» процедури, від результатів якої прямо залежить, чи того працівника «рекрутували» до держоргану чи органу місцевого самоврядування. Виходячи із цього, момент набуття особою статусу держслужбовця (чи посадової особи місцевого самоврядування) відтерміновується до того часу, поки вона не пройде випробування, причому успішно.

Стосовно щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів, то її надання передбачене ст. 35 Закону № 3723, і право на неї набувається працівником починаючи із дня набуття ним статусу держслужбовця, оскільки робочий рік, за який надається ця відпустка, обчислюється починаючи із дня присвоєння йому рангу, а не із дня укладення з ним трудового договору.

За загальними правилами (ст. 79 КЗпП) щорічні відпустки повної тривалості в перший рік роботи надаються після спливу 6 місяців безперервної роботи в установі, а при наданні відпусток раніше цього строку їх тривалість слід визначати пропорційно до відпрацьованого часу. Це правило можна застосовувати і при наданні щорічної відпустки держслужбовцю вперше.

У наведеній ситуації є підстави говорити про надання щорічної відпустки наперед. Це може мати місце за умови, що керівник державного органу чи органу місцевого самоврядування погодився надати відпустку, особливо якщо в держслужбовця є обґрунтована причина (приміром, необхідність оздоровлення влітку неповнолітньої дитини).

У разі якщо посаду працівника скорочують, можливі такі варіанти оформлення звільнення:

• звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП). Якщо воно відбувається до закінчення робочого року, за який уже надано відпустку повної тривалості, бухгалтерія має здійснити відрахування із заробітку держслужбовця за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року;
• звільнення за ініціативою власника при скороченні чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП). У такому разі відрахування не здійснюється (п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки»).