Немає відмітки про перетин кордону: чи затверджувати авансовий звіт?

До Податкового кодексу (далі – ПК) унесено зміни, якими допускається будьяке підтвердження перебування працівника у відрядженні. Чи можна затверджувати Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі – Звіт), якщо в паспорті відрядженої особи немає відмітки про перетин кордону?

З набуттям чинності Закону від 21.12.16 р. № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» підприємства, установи та організації мають право відносити до складу витрат на відрядження, що не враховуються при визначенні оподатковуваного доходу працівника, який перебував у відрядженні, суми добових витрат за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні) (пп. 170.9.1 Податкового кодексу, далі – ПК).

Тобто за оновленими нормами ПК будь-яке документальне підтвердження факту перебування за кордоном є підставою для зарахування до витрат суми добових.

Зазначені зміни значно полегшать життя тим, хто направляється у службове відрядження, і бухгалтерам, до посадових обов’язків яких належить облік витрат на відрядження. Адже дуже часто трапляється, що через об’єктивні причини відмітки уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті відрядженої особи або документі, що його замінює, немає, і при складанні Звіту доводиться переживати не дуже приємні хвилини спілкування та пояснень щодо цього факту.

Але, на жаль, змушені застерегти, що зазначена норма ПК наразі не може бути беззаперечно застосована органами державної влади, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, при зарахуванні добових до складу витрат за відрядженням. Обґрунтуємо свою думку.

Податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.