Чи можна донарахувати суми індексації за минулі періоди?

При плануванні кошторисних призначень на початку минулого року установа не могла передбачити зростання цін у другому півріччі, у зв’язку з чим виникла необхідність витрачання значних сум на проведення індексації доходів (зарплати) працівників. Однак через недостатність асигнувань таку індексацію не було проведено. У кошторисі на поточний рік невиплачені суми індексації за минулий рік було заплановано. Чи можна нарахувати й виплатити працівникам індексацію доходів за минулий рік?

Так, це зробити не лише можна, а й необхідно. Адже індексація є складовою заробітної плати, а саме включається до фонду додаткової зарплати (пп. 2.27 Інструкції, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5), і тому поводитися з нею слід за правилами та нормами, установленими для зарплати. Такого ж висновку дійшов і Вищий спеціалізований суд із розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 07.05.13р. №708/0/4-13). Працівник має право на підставі ст. 233 КЗпП звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, тобто й зарплати за минулий рік у частині індексації. І роботодавець зобов’язаний з ним розрахуватися. То ж навіщо чекати рішення суду чи результатів перевірки контролюючих органів, якщо цьогорічний кошторис дозволяє розрахуватися із працівниками за належними їм обов’язковими виплатами? Проте тут слід урахувати, що суми виплат індексації за минулий рік мають бути враховані у проведених до кошторису 2015 року розрахунках, а в подальшому – і в бюджетному запиті. Такі суми можна було запланувати при формуванні кошторису на 2015 рік, а також при виділенні додаткових асигнувань. В останньому випадку слід було внести зміни в розрахунки до раніше затвердженого кошторису.

Обов’язковість виплати індексації передбачено декількома нормативними актами. Так, у ст. 95 КЗпП ідеться про те, що заробітна плата підлягає індексації в установленому законодавством порядку, а в ст. 33 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна зарплата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Наведені норми слід ураховувати під час прийняття тим чи іншим органом державної влади або місцевого самоврядування рішення щодо обов’язковості чи необов’язковості виплати індексації та виділення чи невиділення підвідомчим установам достатнього обсягу асигнувань на вказані цілі.

В окремих випадках підставою для прийняття рішень щодо необов’язковості індексації приймається норма Закону від 28.12.14 р. № 76-VIII, яка передбачає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Але ж ми знаходимо фінансові ресурси на виплату обов’язкової частини зарплати на рівні мінімальної зарплати, то маємо знайти кошти й на виплату її обов’язкової частини – індексації. І навряд чи суд, до якого може звернутися працівник, якому не виплатили індексацію, визнає поважною причиною для відмови у виплаті обмеження фінансових ресурсів. Адже за нормами Порядку, затвердженого постановою КМУ від 28.02.02 р. № 228, установи самостійно визначають обсяг необхідних їм ресурсів. Інша річ, що не кожна з них отримає бажане. Але радимо все ж таки мати документальне підтвердження звернення до головного розпорядника щодо виділення коштів задля виконання норм законодавства, зокрема Закону від 03.07.91р. № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282). Нагадаємо, що в преамбулі цього Закону його метою визначено дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

І наостанок нагадаємо про норми п. 9 Прикінцевих положень Закону від 28.12.14 р. № 80-VIII, якими визначено, що Закон № 1282 застосовується в порядку та розмірах, установлених КМУ. На сьогодні ми маємо такий документ (що є чинним)– Порядок, затверджений постановою КМУ від 17.07.03 р. № 1078. Саме цим документом визначено порядок визначення сум індексації та норми, які визначають її розмір.