Характерною ознакою правовідносин цього виду є спрямованість на забезпечення господарських інтересів сторін. Проте умови, на яких укладається господарський договір, мають важливе значення, оскільки саме від них залежить обсяг прав та обов’язків контрагентів. Досягнення згоди за всіма істотними умовами є не лише запорукою настання правових наслідків, на які розраховують сторони госпдоговору, але і його чинності, що визначається залежно від наявності таких умов.
Насамперед нагадаємо, що господарський договір – це домовленість двох або більше сторін, які володіють правовим статусом суб’єкта господарювання (далі – СГ), заснована на взаємному вільному волевиявленні з метою здійснення, забезпечення госпдіяльності з подальшим настанням позитивних юридичних наслідків для контрагентів. Госпдоговори укладаються за правилами, установленими Цивільним кодексом (далі – ЦК) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (далі – ГК), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладення госпдоговору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для СГ у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій СГ або органів державної влади, або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 179 ГК, укладаючи госпдоговір, сторони можуть визначати його зміст на основі:
Водночас зміст госпдоговору, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.