Придбання продуктів харчування: документи, що підтверджують якість

Із цієї статті ви дізнаєтеся: які документи необхідно мати суб'єкту господарювання (далі – СГ), що торгує продуктами харчування, щоб підтвердити їх належну якість.

Навіщо потрібно документально підтверджувати якість продуктів харчування?

Харчові продукти, як вітчизняного, так і іноземного виробництва, що реалізуються на території України, повинні бути безпечними для життя і здоров'я людей, відповідати вимогам українського законодавства з безпеки та окремим показникам якості харчових продуктів (п. 51 ст. 1, ч. 1 ст. 32 Закону від 23.12.97 р. № 771/97-ВР «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», далі – Закон № 771; ч. 1 ст. 34 Закону від 01.12.05 р. № 3164-IV «Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», далі – Закон № 3164).

Продавець зобов'язаний надати покупцеві (ст. 6 Закону від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів», далі – Закон № 1023):

• продукцію належної якості та інформацію про неї;
• якщо покупець зажадає – документ, що підтверджує якість реалізовуваної продукції.

Якими документами підтверджується якість харчової продукції?

Документами, що підтверджують відповідність харчових продуктів вимогам українського законодавства, є:

1. Сертифікат відповідності (ст. 1 Закону від 17.05.01 р. № 2406-III «Про підтвердження відповідності», далі – Закон № 2406). В обов'язковому порядку сертифікат відповідності видається на види вітчизняної харчової продукції, що підлягають обов'язковій сертифікації. Такими є (розд. 12 Переліку, затвердженого наказом Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.05 р. № 28, далі – Перелік № 28):

• вина виноградні, плодові, шампанські та ігристі, інші напої брожені міцністю від 8,5 % об.;
• горілка, горілка особлива, лікеро-горілчані та інші алкогольні напої;
• коньяки, коньячні напої;
• спирт етиловий ректифікований з меляси, спирт етиловий ректифікований (крім використання в медичних цілях і фармацевтичної проми-словості).

Сертифікат відповідності видається виробникові продукції. У документах (наприклад, видаткових накладних), за якими ця продукція передається СГ, виробник зобов'язаний зазначити реєстраційні номери сертифікатів відповідності (абзац п'ятий ч. 1 ст. 13 Закону № 2406).

Не є обов'язковою сертифікація харчових продуктів вітчизняного виробництва, що реалізуються на території України (за винятком харчової продукції, зазначеної в Переліку № 28) (ч. 2 ст. 32 Закону № 771).

2. Міжнародний сертифікат і свідоцтво про визнання відповідності. Ці документи необхідно мати постачальнику на всю харчову продукцію, що ввозиться (імпортується) до України (п. 40 ст. 1, ч. 2 ст. 32 Закону № 771; ст. 1 Зако-ну № 2406).

3. Декларація про відповідність. Цим документом виробник зобов'язаний супроводжувати свою продукцію, якщо так установлено технічним регламентом на відповідний вид харчової продукції (ст. 1, 13 Закону № 2406).

Що таке технічний регламент? Це документ, який визначає характеристики харчових продуктів (це може бути закон України, нормативно-правовий акт КМУ, спільне або окреме рішення Європейської Комісії, Європейської Ради, Європейського Парламенту). Також цей документ може містити вимоги до термінології, позначень, упаковки, маркування або етикетування. У разі відсутності технічного регламенту, затвердженого законами України або актом КМУ, застосовується технічний регламент Європейського Союзу (далі – ЄС) (п. 84 ст. 1 Закону № 771, ст. 1 Зако-ну № 2406).

Оскільки відсутній технічний регламент на українські харчові продукти, затверджений законами України, нормативно-правовими актами КМУ або рішеннями законодавчих органів ЄС, у виробника немає обов'язку складати декларацію відповідності на свій товар. Тоді як же підтвердити якість харчової продукції?

Дуже просто. Згідно зі ст. 16 Закону № 2406 виробник має право скласти декларацію про відповідність за власною ініціативою або на підставі договору зі споживачем.

Декларація про відповідність повинна містити такі відомості (ч. 2 ст. 32 Закону № 3164):

• визначення продукції (назва, номер партії, склад харчової продукції);
• сорт або категорію продукції;
• дату оформлення декларації, назву, адресу, статус і підпис виробника або його уповноваженого представника;
• назву, адресу та ідентифікаційний код у реєстрі призначеного органу з оцінки відповідності, який провів процедуру оцінки відповідності;
• назву та адресу об'єкта, де зберігається технічна документація з підтвердження відповідності.

4. Ветеринарні документи. До них згідно ст. 1, 32 Закону від 25.06.92 р. № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» відносяться:

• ветеринарне свідоцтво при переміщенні на території України;
• ветеринарна довідка, якщо продукція переміщується в рамках адміністративного району.
• Ветеринарні документи видаються на продукти, що підлягають ветеринарному контролю. Перелік таких продуктів наведено у додатку 1 до Тимчасового порядку, затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 18.03.99 р. № 6 (далі – Тимчасовий поря-док № 6), а саме:
• жива риба і рибопродукти;
• раки, ракоподібні, жаби, молюски та інші гідробіонти;
• м'ясо і м'ясопродукти;
• молоко і молокопродукти;
• яйця, яєчний порошок, меланж, яєчна маса для переробки;
• тушки пернатої дичини;
• мед, бджолиний віск та інші продукти бджільництва;
• кров;
• тваринні жири;
• консерви, м'ясні, м'ясорослинні, рибні;
• сири;
• масло вершкове;
• маргарин;
• сухе, консервоване молоко і молокопродукти;
• продукти для дитячого харчування;
• ковбасні вироби;
• м'ясні концентрати;
• м'ясне, рибне, кров'яне і кісткове борошно;
• гриби.

Зверніть увагу! Часто необхідно мати декілька документів, що підтверджують якість продукції, наприклад:

• для алкогольних напоїв необхідні сертифікат відповідності, декларація про відповідність і висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи;
• для м'яса і м'ясних продуктів потрібна декларація про відповідність, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи і ветеринарні документи.

Для зручності наведемо коротко інформацію в таблиці.

Які документи на харчову продукцію надавати не обов'язково?

Починаючи з 20.09.15 р. на реалізовувану харчову продукцію не обов'язково надавати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Раніше обов'язкова наявність такого висновку була передбачена вимогами Закону від 24.02.94 р. № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі – Закон № 4004). Але до Закону № 4004 була додана ст. 1¹ (Законом від 22.07.14 р. № 1602-VII, далі – За-кон № 1602, набув чинності з 20.09.15 р.), згідно з якою дія Закону № 4004 не поширюється на харчові продукти. Виняток становитимуть ті харчові продукти, стосовно яких проводитиметься санітарно-епідеміологічне розслідування у зв'яз­ку з інфекційними захворюваннями, масовими неінфекційними хворобами, отруєннями і радіаційним ураженням людей.

У якому порядку видаються документи, що підтверджує якість продуктів?

Отримати документ, що підтверджує якість харчової продукції, СГ може:

• у виробника. Для цього в договорі купівлі-продажу або постачання харчової продукції необхідно передбачити обов'язок виробника подати СГ-покупцеві документи, що підтверджують якість харчової продукції, що продається (поставляється). Це можуть бути оригінали (наприклад, декларація відповідності або ветеринарні документи) або завірені виробником копії (якщо йдеться про сертифікати, про які ми розповіли вище);
• постачальника або імпортера, який не є виробником. Якщо постачальник або імпортер продає (поставляє) харчову продукцію не тільки СГ, а ще й іншим покупцям, то скоріше за все він не захоче віддавати оригінали документів, що підтверджують якість його продукції. У цьому випадку слід: або в договорі про купівлю-продаж (постачання) харчової продукції передбачити обов'язок постачальника або імпортера надати СГ документи (оригінали або копії), що підтверджують якість продукції, передбачені законодавством, або просто не укладати договір, за умовами якого СГ не зможе отримати необхідні документи, що підтверджують якість харчових продуктів;
• уповноваженого органу, якщо з будь-яких причин у СГ виникла необхідність підтвердити відповідність харчової продукції, що реалізується ним, вимогам законодавства.

Чи потрібно сьогодні сертифікувати харчову продукцію?

Чому виникло таке запитання? Річ у тому, що Законом № 1602 унесено зміни до Декрету КМУ від 10.05.93 р. № 46-93 (далі – Декрет № 46), який визначає правові та економічні основи стандартизації і сертифікації, установлює організаційні форми їх функціонування на території України. Згідно із цими змінами з 20.09.15 р. положення Декрету № 46 більше не поширюються на харчові продукти. Це законодавче нововведення і викликало запитання, потрібні сертифікати на харчову продукцію чи без них можна обійтися?

На нашу думку, сертифікати потрібні. Адже ні-хто не скасовував вимоги інших чинних законів і нормативно-правових актів, які зобов'язують СГ підтвердити документально якість харчових продуктів, що реалізуються вроздріб. У тому числі і сертифікатами відповідності або міжнародними сертифікатами і свідоцтвами про визнання відповідності, про які ми говорили вище.

Більше того, у п. 11 Правил, затверджених наказом Мінекономіки від 11.07.03 р. № 185, прямо зазначено, що:

• усі харчові продукти в СГ повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами;
• СГ має право реалізовувати харчові продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації, якщо в документах, з якими вони надійшли, є реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність.

Тому, щоб надалі убезпечити себе від можливих претензій із приводу якості реалізовуваної харчової продукції – як із боку покупців, так і з боку контролюючих органів, – необхідно мати документи, що підтверджують належну якість реалізовуваної харчової продукції (як сертифікати, так і інші документи, передбачені чинним законодавством).