Відповідальність за невиконання умов договору

Відповідальність підприємства та посадових осіб

Як показує судова практика, порушення взятих на себе зобов’язань усе ще залишається однією з основних причин спорів між сторонами договору. Тому недарма кожна з них намагається внести до нього умови, які б змушували її контрагента належно виконувати взяті зобов’язання та визначали б відповідальність у разі їх порушення.

Загальні умови виконання зобов’язань визначено у ст. 526 Цивільного кодексу (далі – ЦК). Згідно з її положеннями зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, зазвичай, визначаються. При цьому порушенням узятого за договором зобов’язання вважається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК порушення зобов’язання тягне за собою певні правові наслідки, передбачені законом або договором, зокрема:

• припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору;
• зміна умов зобов’язання;
• сплата неустойки;
• відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із способів змусити контрагента сумлінно виконувати взяті за договором зобов’язання є застосування певного виду забезпечення. Глава 49 ЦК передбачає, що зобов’язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Цей спосіб забезпечення виконання зобов’язань є засобом впливу, що застосовується для спонукання сторін договору до виконання його умов належним чином. Водночас неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов’язань застосовується в разі якщо вона передбачена умовами укладеного договору або законом.