Наскрізний приклад обліку запасів

Із 1 січня 2017 року порядок обліку запасів було суттєво змінено, внаслідок чого в бухгалтерів виникло чимало запитань. При цьому коментарів та рекомендацій із цієї теми обмаль. Чого вартий лише перехід на новий план рахунків! А тут ще один стрес: вилучено поняття «фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах», запроваджено новий підхід до класифікації витрат, який вплинув і на порядок списання запасів. Отже, спробуємо розібратися з усім цим і розглянемо, що таке запаси та як їх необхідно обліковувати.

Облік запасів у бюджетних установах регулюється НП(С)БОДС 123 «Запаси» та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектора, затвердженими наказом Мінфіну від 23.01.15 р. № 11 (далі – Методрекомендації № 11).

Запаси визнаються активом, якщо їх вартість можна достовірно визначити, існує ймовірність отримання суб’єктом держсектора майбутніх економічних вигід, пов’язаних з їх використанням, та/або вони мають потенціал корисності. Тобто запаси можуть зараховуватися до складу активів установи, якщо відповідають указаним крите­ріям.

Одиницею обліку запасів може бути їх найменування або вид (група). Суб’єкти держсектора визначають одиницю обліку запасів, яка має бути уніфікованою в певній галузі з урахуванням її специфіки діяльності, у наказі про облікову політику.

Класифікація запасів у 2017 році порівняно з 2016-м не зазнала суттєвих змін. Нововведення полягає в тому, що для обліку запасів за Планом рахунків, затвердженим наказом Мінфіну від 31.12.13 р. № 1203, передбачено нові рахунки, які згруповано у клас 1 «Нефінансові активи» (раніше це був клас 2 «Запаси»). Цю трансформацію детально описано в консультації «Трансформація залишків МШП: проводимо відповідно до вимог Мінфіну», тут ми лише нагадаємо дві найбільш поширені в бюджеті категорії:

1. Виробничі запаси. Сюди фактично включено всі субрахунки, на яких відображаються матеріали для провадження діяльності установи. Облік цих запасів ведеться за дебетом субрахунків: