Оренда активів: облік в орендодавця та орендаря

Із цієї статті ви дізнаєтеся: які є види оренди, на підставі чого та якими проведеннями відображаються в бухобліку орендовані активи.

Оренда (від лат. arendare – віддавати в борг) – це наймання або здача майна, оформлені договором, відповідно до якого одна сторона (власник майна) надає його за певну плату в тимчасове користування іншій стороні (орендарю).

Згідно з однойменним НП(С)БОДС 126 оренда – це договір, за яким орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Цей стандарт визначає методологічні засади формування в бухобліку інформації про орендні операції та її розкриття у фінансовій звітності орендарів та орендодавців. У ньому передбачено два види оренди: фінансова та операційна.

Фінансова оренда – оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигід, пов’язаних з правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак (п. 4 розд. 1 НП(С)БОДС 126):

• орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;
• орендар має можливість та намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;
• строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;
• теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди;
• орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на модернізацію, модифікацію, дообладнання;
• орендар може продовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;
• оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди;
• доходи або втрати від зміни справедливої вартості об’єкта оренди на кінець строку оренди належать орендарю.