Рівний доступ до праці, розвиток домоекономік, реформування системи оплати праці та особливості трудових відносин в умовах війни

18 лютого 2026 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів провів чергове засідання у режимі відеоконференції та підтримав низку законодавчих ініціатив, спрямованих на недопущення дискримінації осіб з інвалідністю на ринку праці, розширення свободи економічної діяльності домогосподарств, запровадження справедливої системи оплати праці, а також на врегулювання трудових відносин на територіях активних бойових дій та тимчасово окупованих територіях.

При обговоренні положень проекту Закону України про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо удосконалення механізму забезпечення розумного пристосування (реєстр. № 14389), поданого народним депутатом України Третьяковою Г.М. та іншими народними депутатами України, члени Комітету рекомендували Верховній Раді України включити зазначений законопроект до порядку денного і за результатами розгляду у першому читанні прийняти його за основу.

Мета законопроекту за реєстр. № 14389 полягає у забезпеченні реалізації прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу на рівні з іншими особами, недопущення їх дискримінації шляхом удосконалення механізму здійснення розумного пристосування, зокрема для забезпечення рівних можливостей при реалізації права на працю, отримання роботи, просування по роботі/службі.

Ключові положення

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якими передбачається, зокрема:

• зобов’язання роботодавця на всіх етапах трудових відносин, а також протягом усього строку дії трудового договору або контракту здійснювати заходи розумного пристосування за заявою особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальної програми реабілітації;
• відмова у розумному пристосуванні працівнику допускається лише у разі, якщо здійснення відповідних заходів створює непропорційний або невиправданий тягар, з урахуванням таких факторів:

а) обсяг ресурсів, необхідних для здійснення заходів розумного пристосування, у тому числі фінансових, матеріальних, людських та організаційних;

б) вартість і масштаб запропонованих заходів;

в) можливість отримання зовнішньої підтримки, компенсацій або дотацій, у тому числі за рахунок державного або місцевих бюджетів, державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття чи грантових програм;

г) наявність заборгованості перед роботодавцем з виплат компенсації витрат на заходи розумного пристосування або надання дотацій на їх реалізацію;

ґ) очікувана користь від заходів для особи з інвалідністю, а також вплив їх реалізації на трудовий колектив, організацію виробництва чи надання послуг;

• обов’язок доведення непропорційності або невиправданості тягаря покладається на роботодавця;
• потреба у розумному пристосуванні може бути підтверджена індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю та за потребою, додатковими документами у разі їх наявності;
• особа з інвалідністю має пріоритетне право на визначення переліку та форм заходів розумного пристосування, яких вона потребує;
• фінансове забезпечення заходів розумного пристосування здійснюється за рахунок власних коштів, коштів місцевих бюджетів, Державно фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, коштів, передбачених у рамках програм сприяння зайнятості населення в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;
• компенсація витрат на заходи розумного пристосування або дотація на їх реалізацію надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції або державною установою, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальним послугами осіб з інвалідністю;
• право на отримання компенсації витрат на заходи розумного пристосування або дотації на їх реалізацію мають не лише роботодавці, а й особа з інвалідністю, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець або провадить незалежну професійну діяльність, незалежно від дати державної реєстрації їхньої підприємницької діяльності або дати взяття на облік як осіб, що провадять незалежну професійну діяльність.

Разом з тим, Комітет прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді України прийняти за основу проект Закону свободу підприємницької (економічної) діяльності домогосподарств (реєстр. № 8143), яким пропонується закріпити в українському законодавстві суб’єктність за домогосподарством (домоекономікою) з одночасним забезпеченням податковими та економічними пільгами, що призведе до активізації економічної діяльності населення та зростання доходів громадян.

Під час засідання Комітету основні положення законопроекту були презентовані народним депутатом України Третьяковою Г.М. (презентація).

За результатами розгляду проекту Закону України про справедливу систему оплати праці в Україні (реєстр. № 14387), поданого народним депутатом України Третьяковою Г.М. та іншими народними депутатами України, Комітет рекомендував Верховній Раді України включити до порядку денного зазначений законопроект і прийняти його за основу.

Метою даного законопроекту є:

1) створення системного Закону, який передбачатиме встановлення єдиної системи оплати праці з уніфікованою структурою та визначенням принципів формування оплати праці як у публічному, так і приватному секторах;

2) встановлення принципів в оплаті праці;

3) встановлення гарантій в оплаті праці;

4) визначення правової природи та функції таких понять, як публічна служба, політична посада;

5) встановлення державного регулювання оплати праці на публічній службі, а саме встановлення мінімальних розмірів оплати праці, закріплення поняття гарантованої мінімальної заробітної плати, встановлення її розміру, як результат ведення переговорів в тому числі з ексклюзивним переговорним агентом від громадянського суспільства, роботодавців або профспілок та умов її перегляду з урахуванням макроекономічних показників;

6) запровадження нових інструментів державного регулювання у вигляді Виконавчого табеля (який затверджується Законом) та Генерального табеля (затверджується КМУ), які встановлюють граничні річні розміри заробітної плати на посадах публічної служби, якими передбачається зменшення перекосів (різниці) в оплаті праці на публічній службі.

7) створення дорадчої групи експертів з питань оплати праці, що утворюється при Голові Верховної Ради України з метою інформування суспільства щодо обґрунтованості умов та розмірів оплати праці осіб, що займають політичні посади та сприяння Верховній Раді України у встановленні умов і розмірів оплати праці народних депутатів України.

8) надання права Президенту України своїм указом віднести до відповідного рівня Виконавчого табеля не більш як 34 особи, які перебувають на посадах публічної служби і не включені до переліку посад у Виконавчому табелі. Під час дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, Президент України має право встановлювати для посад військового командування, віднесених до Виконавчого табеля, коригуючі коефіцієнти у межах до трьох одиниць.

Наостанок, народні депутати України – члени Комітету прийняли рішення рекомендувати Верховній Раді України включити до порядку денного і прийняти за основу проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо організації трудових відносин на територіях ведення бойових дій та тимчасово окупованих територіях (реєстр. № 14385), поданий народним депутатом України Третьяковою Г.М. та іншими народними депутатами України.

Цей законопроект спрямований на те, щоб врахувати специфічні виклики, з якими стикаються роботодавці та працівники на територіях, де ведуться активні бойові дії або які перебувають під тимчасовою окупацією.

Ключові положення

Законопроектом пропонується доповнити новою статтею 17 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15 березня 2022 року, якою передбачити:

•  звільнення роботодавця від обов’язку дотримуватися вимог законодавства про працю та охорону праці щодо режиму робочого часу та часу відпочинку, розслідування та обліку нещасних випадків, забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, гігієни праці, ведення документації з охорони праці, проведення атестації робочих місць, обов’язкових медичних оглядів працівників, а також щодо працевлаштування та створення спеціальних умов для осіб з інвалідністю за весь період з моменту включення території до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих та до моменту виключення території з переліку або перереєстрації бізнесу на підконтрольній території;
•  надати роботодавцю право на звільнення працівників, робоче місце яких знаходиться на тимчасово окупованій території, у разі окупації території з дня, що є наступним за днем включення відповідної території до переліку тимчасово окупованих територій, в тому числі заднім числом;
•  запровадити безумовне право роботодавця на призупинення дії трудового договору з працівниками на підставі наказу, яке буде ґрунтуватиметься на самому статусі території як території, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованій території;
•  звільнення роботодавців від обов’язку дотримуватися вимог законодавства про працю щодо обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів, та встановити, що роботодавець повинен забезпечити достовірне відновлення відсутніх кадрових документів не пізніше ніж протягом шести місяців після зміни статусу відповідної території (крім випадків, коли таке відновлення є неможливим, зокрема через їх втрату (знищення чи зіпсуття) або неможливістю фактичного вивезення) на території, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованій;
•  звільнення роботодавця та його посадових осіб, що знаходяться в окупації, від усіх видів юридичної відповідальності (адміністративної, фінансової, кримінальної) за невиплату заробітної плати, нарахованої до моменту звільнення або призупинення трудових відносин, а також звільнити роботодавців з території активних бойових дій та з окупованих територій від усіх видів юридичної відповідальності за невиконання обов’язків, звільненнях від яких передбачено попередніми нормами цього законопроекту, що виникли в період включення території до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих до моменту припинення активних бойових дій чи деокупації або до моменту перереєстрації роботодавця на контрольовану територію;
• призупинити планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) стосовно роботодавців, зареєстрованих на територіях активних бойових дій чи тимчасово окупованих територіях, не здійснюються (а фактично розпочаті державного нагляду (контролю) з дати початку активних бойових дій на відповідній території або початку тимчасової окупації такої території до дати завершення активних бойових дій або завершення тимчасової окупації, а в разі зміни роботодавцем місцезнаходження на іншу територію України – до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження.

Слід зазначити, що 16 лютого 2026 року під головуванням народного депутата України Третьякової Г.М. під час окремого заходу було здійснено презентацію та обговорення основних положень зазначеного законопроекту (посилання). 

Верховна Рада України