Розміри і строки виплати авансу для працівників, які проходять військову службу

Статтею 119 КЗпП установлено гарантії для працівників на час виконання ними державних або громадських обов’язків. Зокрема, передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, серед іншого і шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності та у фізосіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Відповідно до ст. 24 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) зарплата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не рідше ніж двічі на місяць за проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше ніж за сім днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір зарплати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Гарантія збереження середньої зарплати працівникам під час проходження військової служби, установлена ст. 119 КЗпП, не є оплатою фактично відпрацьованого часу.

Водночас ст. 12 Закону № 108 передбачено, що оплата за час виконання державних обов’язків належить до мінімальних держгарантій в оплаті праці.

Оплата працівникам за час виконання державних обов’язків належить до складу фонду додаткової зарплати як оплата за невідпрацьований час (пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5).

Ураховуючи зазначене, середня заробітна плата працівникам, які проходять військову службу за контрактом, на думку Мінекономіки, має виплачуватися відповідно до ст. 24 Закону № 108.

Щодо мінімального розміру оплати за першу половину місяця, то розмір такої оплати має визначатися на підставі табеля обліку робочого часу, який заповнюється за звітний місяць (з 1-го до 15-го числа), виходячи з розміру середньоденної зарплати, розрахованої з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100. 

МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 02.04.2021 р. № 4711-06/20369-07

Щодо виплати авансу працівникам-контрактникам

Мінекономіки розглянуло лист та в межах компетенції повідомляє.

Статтею 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Гарантія збереження середньої заробітної плати працівникам під час проходження військової служби, встановлена статтею 119 КЗпП, не є оплатою за фактично відпрацьований час.

Водночас статтею 12 Закону передбачено, що оплата за час виконання державних обов'язків належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно з пунктом 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, оплата працівникам за час виконання державних обов'язків належить до складу фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час.

Враховуючи вищезазначене, середня заробітна плата працівникам, які проходять військову службу за контрактом, на нашу думку, має виплачуватися у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Щодо мінімального розміру оплати за першу половину місяця, то розмір такої оплати має визначатися на підставі табеля обліку робочого часу, який заповнюється за звітний місяць (з 1 по 15 число), виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, розрахованої з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100. Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Заступник Міністра розвитку
економіки, торгівлі та сільського
господарства України з питань
цифрового розвитку, цифрових
трансформацій і цифровізації

Ігор ДЯДЮРА