Размеры и сроки выплаты аванса работникам, проходящим военную службу

Статьей 119 КЗоТ установлены гарантии для работников на время выполнения ими государственных или общественных обязанностей. В частности, предусмотрено, что за работниками, призванными на срочную военную службу, военную службу по призыву лиц офицерского состава, военную службу по призыву во время мобилизации, на особый период или принятыми на военную службу по контракту, среди прочего и путем заключения нового контракта на прохождение военной службы, во время действия особого периода на срок до его окончания или до дня фактического увольнения сохраняется место работы, должность и средний заработок на предприятии, в учреждении, организации, фермерском хозяйстве, сельскохозяйственном производственном кооперативе независимо от подчинения и формы собственности и у физлиц-предпринимателей, у которых они работали на время призыва.

Согласно ст. 24 Закона от 24.03.95 г. № 108/95-ВР «Об оплате труда» (далее – Закон № 108) зарплата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов – представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже чем дважды в месяц за промежуток времени, не превышающий 16 календарных дней, и не позже чем за семь дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.

Размер зарплаты за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов – представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника.

Гарантия сохранения средней зарплаты работникам во время прохождения военной службы, установленная ст. 119 КЗоТ, не является оплатой фактически отработанного времени.

Вместе с тем ст. 12 Закона № 108 предусмотрено, что оплата за время выполнения государственных обязанностей относится к минимальным госгарантиям в оплате труда.

Оплата работникам за время выполнения государственных обязанностей относится в состав фонда дополнительной зарплаты как оплата за неотработанное время (пп. 2.2.12 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстата от 13.01.04 г. № 5).

Учитывая указанное, средняя заработная плата работникам, которые проходят военную службу по контракту, по мнению Минэкономики, должна выплачиваться согласно ст. 24 Закона № 108.

Что касается минимального размера оплаты за первую половину месяца, то размер такой оплаты должен определяться на основании табеля учета рабочего времени, который заполняется за отчетный месяц (с 1-го до 15-го числа), исходя из размера среднедневной зарплаты, рассчитанной с учетом Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.95 г. № 100. 

МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 02.04.2021 р. № 4711-06/20369-07

Щодо виплати авансу працівникам-контрактникам

Мінекономіки розглянуло лист та в межах компетенції повідомляє.

Статтею 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Гарантія збереження середньої заробітної плати працівникам під час проходження військової служби, встановлена статтею 119 КЗпП, не є оплатою за фактично відпрацьований час.

Водночас статтею 12 Закону передбачено, що оплата за час виконання державних обов'язків належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно з пунктом 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, оплата працівникам за час виконання державних обов'язків належить до складу фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час.

Враховуючи вищезазначене, середня заробітна плата працівникам, які проходять військову службу за контрактом, на нашу думку, має виплачуватися у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Щодо мінімального розміру оплати за першу половину місяця, то розмір такої оплати має визначатися на підставі табеля обліку робочого часу, який заповнюється за звітний місяць (з 1 по 15 число), виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, розрахованої з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100. Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Заступник Міністра розвитку
економіки, торгівлі та сільського
господарства України з питань
цифрового розвитку, цифрових
трансформацій і цифровізації

Ігор ДЯДЮРА