Чи є правомірною відмова суб’єкта господарювання виплатити працівнику оздоровчі та надбавку за складність і напруженість?

Відповідно до частини 2 статті 97 Кодексу законів про працю України, умови запровадження та розміри надбавок встановлюються підприємствами, установами та організаціями самостійно й зазначаються у колективному договорі.

Надбавка за складність та напруженість у роботі – це стимулююча виплата, що встановлюється наказом керівника за високі досягнення, інтенсивність праці, виконання особливо важливих завдань або великий обсяг роботи. Вона є необов’язковою та залежить від економії фонду оплати праці. Розмір та умови виплати такої надбавки визначаються окремим положенням підприємства. Керівники підрозділів подають обґрунтовані пропозиції щодо призначення надбавки конкретним працівникам, а остаточне рішення ухвалює керівник підприємства, видавши відповідний наказ.

Матеріальна допомога на оздоровлення, яку іноді називають «оздоровчі», є соціальною грошовою виплатою працівникам, котрі йдуть у щорічну відпустку. Єдиного нормативного акта, який би регулював порядок її нарахування, немає. Тож користуватися слід нормативною базою, передбаченою для різних категорій працівників. Основна специфіка надання матеріальної допомоги на оздоровлення полягає в тому, що її надають саме перед виходом у щорічну основну відпустку.

Для деяких категорій працівників надання матеріальної допомоги на оздоровлення є обов’язковим. До цих категорій належать державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, педагогічні та науково-педагогічні працівники, педагогічні працівники закладів сфери культури, працівники музеїв і бібліотек, медичні працівники, працівники протитуберкульозних закладів. Для працівників небюджетних підприємств і організацій виплата матеріальної допомоги на оздоровлення визначається колективним договором.

Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці