Порядок виконання рішень українських судів про стягнення аліментів на території іноземної держави

В умовах війни питання стягнення аліментів за межами України набуло особливої актуальності. Сімейний кодекс України покладає на батьків обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, однак масова міграція та перебування одного з батьків за кордоном істотно ускладнили реалізацію цього права.

Водночас для громадян України передбачені правові механізми стягнення аліментів за кордоном шляхом визнання та виконання рішень українських судів на підставі міжнародних договорів. Для цього необхідно пройти процедуру визнання рішення компетентним судом іноземної держави та отримати дозвіл на його виконання.

Україна є учасницею низки міжнародних договорів у цій сфері. Найчастіше у практиці застосовується Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 року (далі — Конвенція 2007 року).

Конвенція 2007 року визначає порядок співробітництва компетентних органів держав-учасниць з метою сприяння особам, які мають право на утримання, в отриманні аліментів від осіб, що проживають за кордоном. Відповідно до статті 49 Конвенції у відносинах між договірними державами вона замінює Конвенцію 1956 року настільки, наскільки сфери їх застосування збігаються. Аналогічна норма міститься в пункті 4 розділу I Інструкції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2017 № 2904/5 (далі — Інструкція № 2904/5).

Тому при зверненні з питанням стягнення аліментів за кордоном необхідно враховувати, чи є відповідна держава учасницею Конвенції 2007 року. Якщо держава є учасницею одночасно Конвенції 1956 року та Конвенції 2007 року, застосовується саме Конвенція 2007 року і документи оформлюються з урахуванням її вимог. Якщо ж держава є учасницею лише Конвенції 1956 року, застосовується вона.

Актуальну інформацію про перелік держав — учасниць Конвенції 2007 року розміщено на офіційному вебпорталі Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net ). Серед них, зокрема, Австрія, Болгарія, Канада, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Іспанія, Латвія, Литва, Чорногорія, Польща, Румунія, Сполучене Королівство, Сполучені Штати Америки та інші держави.

Практичні питання застосування Конвенції 2007 року врегульовані Інструкцією № 2904/5. Відповідно до частини першої статті 10 Конвенції визначено перелік категорій заяв, доступних для заінтересованої особи. У разі звернення із заявою про визнання та виконання рішення суду України на території запитуваної держави заінтересована особа заповнює відповідний формуляр, розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Для визнання та виконання рішення подаються, зокрема: копія рішення суду, засвідчена компетентним органом; документ, що підтверджує його підлягання виконанню; за потреби — документи щодо належного повідомлення відповідача; за наявності заборгованості — розрахунок заборгованості; документи щодо індексації аліментів (якщо це передбачено рішенням), а також відомості про надання безоплатної правової допомоги, якщо така надавалася.

Згідно з пунктом 4 розділу II Інструкції № 2904/5 заява та документи, що направляються до запитуваної договірної держави, складені українською мовою, мають супроводжуватися перекладом офіційною мовою цієї держави або іншою мовою, визначеною нею як прийнятну відповідно до статті 63 Конвенції.

Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України