Новий Трудовий кодекс: адвокати назвали сильні сторони і ризики проекту

Проект Трудового кодексу містить низку прогресивних положень, спрямованих на модернізацію трудового законодавства: цифровізація процедур, розширення форм зайнятості, підвищення прозорості оплати праці. Водночас, деякі системні питання потребують доопрацювання.

Про баланс інтересів працівника і роботодавця у проекті Трудового кодексу України (проект №14386 від 15.01.2026) говорили на тематичному круглому столі, організованому Комітетом Національної асоціації адвокатів України з трудового права. Захід об’єднав адвокатів, науковців та фахівців у сфері трудового права з метою комплексного аналізу запропонованих законодавчих змін та їх впливу на правозастосовну практику.

Модератором заходу виступила голова Комітету Вікторія Поліщук. Вона наголосила, що оновлення трудового законодавства є важливим для всієї України, пов’язане з євроінтеграційним курсом та імплементацією понад 30 директив ЄС. Також окреслила теми дискусії: трудові відносини, види трудового договору, оплату праці, індивідуальні й колективні трудові спори, а також безпеку праці.

В.Поліщук зауважила, що НААУ підтримує саму ідею оновлення трудового законодавства і прийняття нового кодексу, оскільки чинне регулювання є застарілим, а новий акт потрібен для руху в європейському напрямку. Водночас голова комітету також застерегла, що аналіз проекту виявив системні ризики, зокрема: можливу невідповідність міжнародним стандартам, звуження трудових гарантій, надмірне розширення локального й договірного регулювання без достатніх запобіжників, широкі дискреційні повноваження роботодавця, слабке врегулювання процедур при припиненні трудового договору, колективних звільненнях, нестандартних формах зайнятості, участі представників працівників у прийнятті рішень.

Членкиня Ради Комітету Наталія Черевко зосередилася на тому, як у проекті Трудового кодексу виписано час відпочинку і чи не створюють окремі формулювання ризиків для працівника. Насамперед вона розкритикувала визначення зі ст. 127, де час відпочинку пов’язано з можливістю використовувати його «на власний розсуд». На її думку, це неточно, бо працівник може формально не працювати, але не бути вільним у розпорядженні своїм часом, зокрема під час «чергування» вдома. Тому вона запропонувала простішу формулу: час відпочинку — це будь-який період, який не є робочим часом. Далі адвокатка звернула увагу на ст. 129 про щоденний міжзмінний відпочинок не менше 12 годин. Вона застерегла, що така норма може обмежити право на працю для тих, хто поєднує основну роботу із сумісництвом, викладацькою чи науковою діяльністю, і запропонувала орієнтуватися на стандарт у 11 годин.

Ще одне зауваження стосувалося ст. 130 про 42 години щотижневого безперервного відпочинку. Н.Черевко фактично вказала на математичне нестикування цієї норми при шестиденному робочому тижні й запропонувала уточнити її за європейським підходом: 24 години щотижневого відпочинку на додаток до 11 годин щоденного.

Окрема доповідь Н.Черевко була присвячена питанню врегулюванню індивідуальних трудових спорів.

Сильні сторони проекту в частині оплати праці окреслила членкиня Ради Комітету Наталія Кайда. На її погляд, проект системно визначає види заробітної плати, її складові, порядок індексації, доплат і компенсацій, а також закріплює гарантії мінімальної зарплати, підвищені ставки за роботу у шкідливих умовах, уночі, у свята і понаднормово, а також принцип рівної оплати для чоловіків і жінок за рівноцінну працю.

Водночас головний акцент вона зробила на прогалинах. На її думку, проект має чіткіше врегулювати мінімальну зарплату для працівників із неповним робочим часом, дистанційною та мобільною роботою, а також прозоро визначити доплати за суміщення посад і тимчасове виконання обов’язків інших працівників. Окремо Н.Кайда звернула увагу на ризики у виплаті зарплати: компенсацію за затримку не варто обмежувати шістьма місяцями, натомість слід передбачити відсотки за прострочення і виплату всіх сум незалежно від спору про їх розмір. Ще одна її теза — працівник має отримувати зрозумілу розшифровку всіх нарахувань і відрахувань при кожній виплаті.

Про колективні трудові спори як про одну з найскладніших частин проекту говорив член Ради Комітету Олексій Погрібняк. Він звернув увагу, що проект детальніше, ніж чинне регулювання, описує всіх учасників соціального діалогу та їхню роль у спорі, але водночас ця частина, на його думку, місцями перенасичена нормами, фактично перенесеними із законодавства про Національну службу посередництва і примирення.

Водночас він позитивно оцінив те, що проект чітко розмежовує спори про права і спори про інтереси. Перші стосуються невиконання вже встановлених норм, другі — нових вимог, яких закон прямо не гарантує, наприклад додаткових коефіцієнтів оплати праці.

Звідси випливає й різниця в процедурах: для спорів про інтереси обов’язковими є переговори і трудова медіація, а для спорів про права — переговори, медіація, трудовий арбітраж, а за певних умов і суд. Окремо він вказав на неузгодженість: медіація названа добровільною, хоча в окремих випадках проект робить її фактично обов’язковою.

Членкиня Ради Комітету Оксана Зайцева зосередилася на тому, що в проекті Трудового кодексу питання безпеки та охорони здоров’я працівників виписані надто скупо. Вона звернула увагу, що замість цілого розділу, який є у чинному КЗпП, у проекті фактично залишено лише дві статті, причому вони мають радше декларативний характер.

На її думку, з проекту без достатньої заміни зникають важливі гарантії: норми про обов’язки працівника і роботодавця у сфері охорони праці, медичні огляди, видачу спецодягу.

Водночас О.Зайцева відзначила і позитив: проект вводить нові гарантії для працівників, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії, а також на час виконання державних чи громадських обов’язків. Окремо адвокатка схвально оцінила оновлення блоку про матеріальну відповідальність, зокрема чіткіше визначення прямої дійсної майнової шкоди, відповідальність за розголошення комерційної таємниці та норми про моральну шкоду у випадках харасменту.

Положення проекту, які спростять трудові відносини, окреслила членкиня Ради Комітету Ганна Лисенко. На її погляд проект «закриває» багато точкових питань, які зараз фактично доводиться вирішувати через судову практику, зокрема позиції Верховного Суду.

Однією з головних переваг вона назвала обов’язкову письмову форму індивідуального трудового договору: без підписаного договору працівника не можна буде допустити до роботи, а отже зникне звична невизначеність, коли є лише заява чи наказ, але немає погоджених умов праці, режиму роботи, відпустки та прав сторін. Окремо Лисенко відзначила статтю 48, яка фактично дає роботодавцю готову структуру письмового договору, а також підтримала курс на спрощені процедури, електронні кадрові документи та чіткіше визначення базових кадрових понять, важливих для повсякденної роботи.

На завершення В.Поліщук зауважила, що проект Трудового кодексу пропонує новий підхід до регулювання трудових відносин, до якого доведеться звикати і роботодавцям, і працівникам. Вона відкинула тезу про те, що така реформа не на часі: за її словами, саме в умовах євроінтеграції оновлення трудового законодавства є своєчасним, а отже правники й адвокати мають бути готовими до його майбутнього застосування. На завершення вона подякувала учасникам обговорення та наголосила, що комітет відкритий до подальших зауважень і пропозицій до проекту.

НААУ