ПДВ: особливості відображення в податковому обліку з операцій з надання в оренду державного майна

Відповідно до п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Не є об’єктом оподаткування операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету (п.п. 196.1.15 п. 196.1 ст. 196 ПКУ).

Статтею 287 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1. Фонд державного майна України (далі – Фонд держмайна), його регіональні відділення – щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;
2. органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, – відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;
3. державні (комунальні) підприємства, установи та організації – щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;
4. державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Спеціальним нормативним актом, який регулює відносини оренди, зокрема, державного майна, є Закон України від 03 жовтня 2019 року № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 157), відповідно до п. 1 ст. 4 якого суб’єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач.

Пунктом 2 ст. 4 Закону № 157 визначено, що орендодавцями, зокрема, щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна) є Фонд держмайна, його регіональні відділення та представництва.

Отже, орендодавцями державного майна може бути Фонд держмайна або державне підприємство, організація.

При цьому, згідно з п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі змінами та доповненнями у разі коли орендодавцем майна є Фонд держмайна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується:

• за цілісні майнові комплекси державних підприємств – до державного бюджету;
• за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Міністерства культури України, – на період до 31 грудня 2021 року) – 70 відс. орендної плати до державного бюджету, 30 відс. державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно;
• за майно, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), – до державного бюджету. Якщо господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), утримує об’єкти житлового фонду, що не ввійшли до його статутного фонду, – 70 відс. орендної плати до державного бюджету, 30 відс. господарському товариству.

Виходячи із зазначеного, якщо орендодавцями за договорами оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу) виступають, зокрема, органи державної влади, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України, то операції з оплати орендної плати за договорами оренди не є об’єктом оподаткування.

В інших випадках орендодавець нараховує податкові зобов’язання з ПДВ на всю суму орендної плати, незалежно від того, чи орендар буде розподіляти суму нарахованої орендної плати між бюджетом (70 відс.) та орендодавцем (30 відс.) самостійно, чи всю суму орендної плати ним буде перераховано на поточний рахунок орендодавця.

При цьому, якщо орендодавцем є Фонд держмайна, а розподіл сум орендної плати здійснюється між державним бюджетом та підприємством/організацією, на балансі яких перебуває майно (балансоутримувачем), то в такому випадку податкові зобов’язання з ПДВ виникають у підприємства/організації-балансоутримувача.

На дату виникнення податкових зобов’язань за операцією з надання в оренду такого державного майна орендодавець зобов’язаний скласти податкову накладну виходячи з усією суми орендної плати (без урахування її розподілу) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін. Податкові зобов’язання, визначені за такою операцією, підлягають відображенню у складі податкової звітності з ПДВ за той звітний (податковий) період, у якому було здійснено таку операцію.

cvp.tax.gov.ua