У 2024 році тисячі державних службовців зіткнулися з несподіваною ситуацією: замість звичних 50% надбавки за вислугу років їм почали нараховувати лише 30%. Особливо гостро це відчули працівники апаратів судів, які мають великий стаж державної служби й роками розраховували на стабільні гарантії оплати праці.
Питання стало принциповим: який закон має застосовуватися – Закон «Про державну службу» чи Закон «Про Державний бюджет України на 2024 рік»?
Відповідь дала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2026 року у зразковій справі №240/7215/24.
Суть спору: 50% чи 30%?
Позивачка працювала головним спеціалістом у суді першої інстанції та мала понад 21 рік стажу державної служби. Відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» №889-VIII вона вважала, що має право на надбавку 3% за кожен рік, але не більше 50% посадового окладу.
Однак у січні 2024 року наказом суду їй встановили надбавку за вислугу років відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX – 2% за кожен рік, але не більше 30%.
Позивачка оскаржила наказ і вимагала повернути 50%.
Що вирішив Верховний Суд спочатку?
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у травні 2025 року частково підтримав позивачку.
Він визнав, що закон про бюджет не може зупиняти дію спеціального закону про державну службу, тому надбавку треба рахувати за нормами Закону №889-VIII – до 50%.
Але крапку в цій справі поставила саме Велика Палата.
Позиція Великої Палати: Закон про бюджет діє і є обов’язковим
Велика Палата Верховного Суду не погодилась із таким підходом.
Її ключовий висновок:
Суд підкреслив, що пункт 12 Прикінцевих положень Закону №3460-IX:
Отже, застосування бюджетної норми є правомірним.
Чи була тут колізія законів?
Один із головних аргументів позивачки – існує колізія між двома законами однакової юридичної сили, і треба застосувати принцип lex specialis (спеціальний закон має перевагу).
Але Велика Палата зазначила: колізії немає, бо Закон про держбюджет прямо зупинив застосування старої норми щодо оплати праці на певний період.
Тобто ситуація не виглядає як “два закони одночасно регулюють по-різному”, а як тимчасове регулювання на конкретний бюджетний рік.
Суд не може “визнавати неконституційність за аналогією”
Ще один принциповий момент: Велика Палата пояснила, що суди не можуть просто посилатися на старі рішення Конституційного Суду щодо інших бюджетів і робити висновок, що нова норма бюджету теж “погана”.
Якщо суд вважає норму неконституційною – він має діяти за ч.4 ст.7 КАС України і звертатися через Верховний Суд до Конституційного Суду. Але цього зроблено не було.
Реформа оплати праці: “мінус надбавка, плюс оклад”
Велика Палата звернула увагу, що зменшення надбавки відбулося не саме по собі, а як частина комплексної реформи оплати праці держслужбовців.
Зокрема, одночасно:
Суд підкреслив: працівниця фактично приймає підвищення окладу, але хоче “залишити стару надбавку”, хоча законодавець розглядав це як єдину систему змін.
Фінальний висновок Великої Палати
В узагальнених висновках суд чітко зазначив:
Також суд зазначив, що це не є свавільним обмеженням і не доводить порушення прав, бо зміни відбувалися разом із підвищенням посадових окладів.
Чому ця постанова важлива?
Це рішення має значення для багатьох держслужбовців, яким у 2024 році зменшили відсоток надбавки.
Фактично Велика Палата сформувала орієнтир для всіх типових спорів:
Практичний висновок для держслужбовців і кадровиків
У 2024 році вимагати виплати надбавки за вислугу років до 50% за Законом №889-VIII – безперспективно, якщо застосовується пункт 12 Закону №3460-IX.
Оскарження наказів про 30% у судах після цієї постанови буде майже гарантовано програшним, бо це зразкова справа.
Для роботодавців у публічній службі рішення стало “страховкою”: нарахування 30% у 2024 році є правомірним.
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради