Чи має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день працівник, який працює дистанційно?

Так, має.

Відповідно до частини першої статті 60 2 КЗпП дистанційна робота — це форма організації праці, для якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці для вибору працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Відповідно із частиною четвертою статті 60 2 КЗпП у разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно використовує робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

відповідно до частини п’ятої статті 60 2 КЗпП при дистанційній роботі працівник виділяє робочий час на власний розсуд, на нього не розширюється ПВТР, якщо інше не визначено трудовим договором. При цій загальній тривалості робочого часу не можна перевищувати норми, передбачені статтями 50 і 51 КЗпП. Тому обов'язок щодо дотримання загальної тривалості робочого часу покладається на самого працівника.

Дистанційна робота, як і робота за гнучким режимом робочого часу, не тягне за собою будь-які обмеження обсягу трудових прав працівників (частина другої статті 60 КЗПП).

Отже, якщо працівникові, який працює на певній посаді (за певною професією), колективним або договором передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (зокрема, за ненормований робочий день), він матиме право на таке відпустку навіть, якщо робота виконується дистанційно (вдома).

https://pns.dsp.gov.ua