Діяльність військових адміністрацій ‒ відповіді на запитання громад

Команда Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» продовжує підтримувати українські громади та надає експертні роз’яснення щодо найактуальніших питань їхньої діяльності. Одним з них стало питання щодо впровадження Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (№2259) в контексті діяльності військових адміністрацій.

Нещодавно USAID «ГОВЕРЛА» провела відповідний тренінг для громад. За результатами тренінгу експерти проєкту підготували відповіді на запитання громад щодо актуальних питань.

Запитання 1: Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачається заборона проведення страйків, масових зібрань та акцій. У пункті 8) частини першої статті 8 цього Закону визначено, що військове командування разом з військовою адміністрацією можуть самостійно або із залученням органів місцевого самоврядування забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів. Чи дозволено, у випадку відсутності заборони з боку військового командування та військової адміністрації, проводити під час воєнного стану громадські слухання, загальні збори ОСББ?

Відповідь:

Згідно із частиною першою статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

У пункті 8) частини першої статті 8 цього Закону визначено, що військове командування  разом з військовою адміністрацією можуть самостійно або із залученням органів місцевого самоврядування забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів.

Відповідно до частини третьої Указу Президента України  від  24.02.2022 р.
№ 64 “Про введення воєнного стану в Україні” передбачено тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених, зокрема, у статті 39 Конституції України, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

У чинному законодавстві не визначено понять “акція”, “мирні зібрання”, “мирні збори”, “мітинги”, “походи”, “демонстрації”, “масові заходи”.

Проте, деякі з цих понять визначаються у відомчих нормативно-правових актах Міністерства внутрішніх справ, що вже втратили чинність.

 Довідково:

Так, відповідно до наказу МВС України від 28.07.1994 р. №404 “Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України” (втратив чинність згідно з наказом МВС від 18.02.2019 р. №110) усі зібрання громадян в залежності від поставленої перед ними мети та методів їх проведення можуть бути поділені на кілька категорій: збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації:

під демонстрацією слід розуміти масове находження громадян з приводу висловлювання будь-яких громадсько-політичних настроїв, в т. ч. з питань протесту або незгоди будь з чим. Цей захід може проявлятися також у проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою підкреслення свого відношення до будь-якої події чи посадової особи тощо;

• під мітингом слід розуміти масові збори з питань злободенних, переважно політичних  питань,  які  проводяться,  як  правило,  на  вулицях, майданах, стадіонах,  парках.  Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці,  лозунги,  прапори, заклики (усні, друковані, письмові);
• вуличний похід проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, однак відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики.

У наказі МВС від 11.05.2010 р.№170 “Про затвердження Інструкції про дії органів і підрозділів внутрішніх справ щодо організації й забезпечення охорони громадського порядку” (скасовано згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 р. №103) під масовими заходами слід розуміти заходи громадсько-політичного, релігійного, спортивного, культурно-видовищного характеру за участю значної кількості громадян, що проводяться з нагоди відзначення офіційних (державних), професійних, релігійних свят, пам'ятних дат, а також з ініціативи політичних партій, рухів, громадських об'єднань, релігійних конфесій, громад, окремих громадян, спортивних організацій, закладів культури тощо.

У статті 39 Конституції України йдеться про те, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. В той же час відповідно до наказу ВМС від 28.07.94 №404 “Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України”, який втратив чинність на підставі наказу МВС від 18.02.2019 р. №110, усі зібрання громадян в залежності від поставленої перед ними мети та методів їх проведення можуть бути поділені на кілька категорій: збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації. Мирні зібрання (заходи) найчастіше проводяться з метою вираження ставлення тих чи інших груп, об'єднань громадян до суспільних явищ та проблем, привернення уваги органів влади до них та є однією із форм безпосередньої демократії

 Згідно із статтею 17 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв’язку з відмовою роботодавця або уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об’єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.

Згідно із статтею 13 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” відповідно територіальна громада має право проводити громадські слухання – зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” загальні збори співвласників багатоквартирного будинку є вищим органом управління ОСББ. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому у зазначеному Законі для установчих зборів, правлінням об’єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників, і скликаються не рідше одного разу на рік.

Визначення поняття акція законодавством також не врегульовано.

Отже, на сьогодні можна констатувати відсутність у чинному законодавстві України визначення понять мирні зібрання, масові заходи, мітинги, демонстрації, походи, акції, а лише є посилання на них, як то, наприклад, в статті 39 Конституції України чи у статті 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якої до делегованих повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування віднесено вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадської безпеки і порядку.

Щодо дозволу, у випадку, якщо військове командування разом з військовою адміністрацією не заборонило проведення відповідно до пункту 8) статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів, проводити під час воєнного стану саме громадські слухання, загальні збори ОСББ.

Однозначно можна сказати, що загальні збори співвласників (ОСББ) не підпадають під жоден з видів мирних зборів, оскільки за своєю природою належать до органів управління ОСББ і відповідно до наявного правового статусу наділяються певними повноваженнями – приймати рішення в межах їх виключної компетенції, тому можуть проводитися в умовах воєнного стану.

Що ж до проведення громадських слухань, то відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Громадські слухання є інститутом здійснення місцевого самоврядування безпосередньо територіальною громадою (стаття 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), порядок організації яких регламентується статутом громади, отже вони також не підпадають під жоден з видів мирних зібрань (заходів) тощо.

Ураховуючи умови сьогодення та відповідні технічні можливості, як загальні збори співвласників ОСББ, так і громадські слухання, можуть проводитися дистанційно із застосуванням засобів телекомунікації за умови визначення цього у відповідних документах.

 Запитання 2: Хто є військовим командуванням в адміністративно-територіальній одиниці в розумінні Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, якщо у місті/районі/області дислоковано декілька військових частин/формувань?

Відповідь:

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є:

• Головнокомандувач Збройних Сил України,
• Командувач об’єднаних сил Збройних Сил України,
• командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України,
• командувачі (начальники) органів військового управління,
• командири з’єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

В свою чергу, згідно з частиною другою цієї ж статті передбачається, що військове командування в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов’язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про Збройні Сили України” Збройні Сили України мають таку загальну структуру:

• Генеральний штаб Збройних Сил України;
• Командування об’єднаних сил Збройних Сил України;
• види Збройних Сил України – Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
• окремі роди сил Збройних Сил України – Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили;
• окремі роди військ Збройних Сил України – Десантно-штурмові війська, Війська зв’язку та кібербезпеки;
• органи військового управління, з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з’єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

При цьому, статтею 8 Закону України “Про Збройні Сили України” передбачається, що Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України, який здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

Безпосереднє військове керівництво – діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.

Законами України “Про Збройні Сили України” та “Про правовий режим воєнного стану” не виокремлюється у загальній структурі Збройних Сил України ті, які є військовим командуванням саме для певної адміністративно-територіальної одиниці, наводячи при цьому всі можливі складові такої структури в межах всієї території, де введено правовий режим воєнного стану, основним завданням яких є це запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

https://decentralization.gov.ua