Дотримуємося правил відшкодування витрат на відрядження

Консультація допоможе працівникам економічних та кадрових служб бюджетних установ розібратись у питаннях документального оформлення службових відряджень, відшкодування понесених витрат тощо.

Загальними нормами законодавства, а саме ст. 121 КЗпП, установлено гарантії та компенсації в разі службових відряджень працівників. Зокрема, працівникам належить виплатити добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду, витрати з найму житлового приміщення. Протягом усього часу відрядження передбачено збереження місця роботи (посади), а оплата праці за цей час має здійснюватися згідно з умовами, визначеними трудовим або колективним договором, однак не менше його середнього заробітку.

Зауважимо, що вищесказане стосується тих працівників, які обіймають відповідні посади в бюджетних установах, організаціях, закладах (далі – установа) незалежно від форм власності, за винятком таких категорій осіб, як держслужбовці, яким заробіток за час відрядження виплачується відповідно до Закону від 10.12.15 р. № 889-VІІІ «Про державну службу».

Деталізація порядку відшкодування працівникові витрат, понесених у відрядженні, міститься в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі – Інструкція № 59).

Звернімо увагу на деякі ключові моменти, на які, безумовно, повинен зважати як відряджений працівник, так і бухгалтер, що здійснює відповідні розрахунки.

Насамперед факт відрядження фіксується в наказі керівника установи. У наказі зазначається: прізвище та посада працівника, який відряджається; строк та мета відрядження, населений пункт та структура, до якої відряджається працівник.