Розрахунково-касове обслуговування бюджетних установ

Розрахунково-касові операції з перерахування бюджетних коштів розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів передбачають комплекс організаційних процедур, зокрема включення розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів в мережу, розроблення паспортів бюджетних програм, відкриття рахунків у Казначействі тощо. Розглянемо деякі з них, пов’язані з розрахунково-касовим обслуговуванням держбюджету та місцевого бюджету.

За визначенням, наведеним у п. 1.2 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Мінфіну від 24.12.12 р. № 1407 (далі – Порядок № 1407), під терміном «мережа розпорядника коштів державного бюджету» (далі – мережа) розуміють інформацію, згруповану відповідно до законодавства головним розпорядником та розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, який має свою мережу, щодо:

• підпорядкованих йому розпорядників нижчого рівня, діяльність яких координується цим розпорядником та які отримують від нього бюджетні асигнування;
• одержувачів коштів держбюджету.

Особливості формування мережі розпорядників та одержувачів коштів бюджету передбачено в п. 2.1 розд. ІІ Порядку № 1407. Визначають мережу і подають головному розпоряднику для зведення мережі щодо головного розпорядника відповідальні виконавці бюджетних програм. Головні розпорядники до початку бюджетного періоду визначають мережу за територіями із зазначенням статусу кожної установи (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), яка обслуговується у відповідному органі Казначейства.

До мережі входять:

• головний розпорядник та розпорядники нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані головному розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього;
• одержувачі бюджетних коштів, уповноважені головним розпорядником на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти з держбюджету.