Формування штатів центрів соцпідтримки дітей та сімей

В умовах нинішньої децентралізації, тобто фактичного зняття багатьох раніше належних держорганам усіх рівнів повноважень та делегування їх органам місцевого самоврядування (далі – ОМС), упорядковуються відповідні урядові рішення. Сподіваємось, ця консультація допоможе місцевим органам влади, насамперед ОМС, у формуванні ними структури та штатного розпису створеного за їх рішенням центру соціальної підтримки дітей та сімей.

Отже, якщо, приміром, сесія міськради вирішить реорганізувати існуючу мережу закладів чи установ, які вже надають соцпослуги (йдеться про пансіонати, дитячі будинки, школи-інтернати тощо), на центри соціальної підтримки дітей та сімей, то зробити їм треба чимало. Оскільки вищезгадані існуючі заклади згідно з рішенням ОМС мають припинити свою діяльність, сесією відповідної ради ухвалюється рішення про створення центрів соціальної підтримки дітей та сімей (далі – ЦСП).

Звісно, усю мережу одночасно порушувати ризиковано, але ті заклади, що продовжуватимуть функціонувати, не повинні дублювати роботу новостворених центрів. Тож положення про них також слід ретельно опрацювати та за потреби перезатвердити.

Наказом Мінсоцполітики від 07.08.17 р. № 1268 затверджено Примірні штатні нормативи чисельності працівників центрів соціальної підтримки дітей та сімей (далі – Нормативи № 1268). Тож місцевим держорганам та ОМС рекомендується забезпечити штатну чисельність працівників цих центрів у межах штатної чисельності працівників установ, що надають соціальні послуги, дитячих будинків, шкіл-інтернатів, реорганізованих у відповідні центри.

Підґрунтям для ухвалення Нормативів № 1268 слугує Примірне положення про центр соціальної підтримки дітей та сімей, затверджене постановою КМУ від 16.11.16 р. № 834 (далі – Постанова № 834, Положення № 834). Отримувачами послуг у таких центрах, зокрема, є:

• діти, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування;
• діти з обмеженою життєдіяльністю (включаючи інвалідів);
• сім’ї з такими обставинами, які вони самі не можуть самостійно подолати (жорстоке поводження з дитиною, відсутність постійного місця роботи у працездатних членів, відсутність придатного житла, відбування покарання члена сім’ї, тривала хвороба, інвалідність, позбавлення батьків їх прав тощо);
• вагітні жінкі та батьки, які мають намір чи стосовно яких є ризик відмови від новонароджених дітей.